Марина завжди прагнула якось виділитися і бути визнаною. Не зважаючи на всі свої зусилля, вона ніяк не могла придумати, як цього досягти, поки одного разу, дивлячись телевізор, не натрапила на історію про сім’ю, яка піклується про дітей-сиріт. Марина одразу зрозуміла, що це її покликання, і почала роздумувати над тим, що вона може також брати дітей і виховувати їх, як своїх власних.

Хоча її син був категорично проти цієї ідеї, Марина не звертала на нього уваги й була впевнена, що з часом він прийме своїх майбутніх братів і сестер і зблизиться з ними. Вона планувала взяти трьох-чотирьох дітей і зосередитися виключно на їхньому вихованні, а це означало, що їй доведеться залишити роботу. Однак вона знала, що бюрократичний процес отримання необхідних документів і проходження обов’язкових курсів займе багато часу, але була сповнена рішучості не здаватися.

Нарешті, Марина з сином пішли знайомитися з дітьми, яких вони мали прийняти у свій дім. Серед них була Катя, дев’ятирічна дівчинка, яка відразу сподобалася Марині. Не зважаючи на заперечення і попередження сина, що Катя не така, якою здається, Марина залишилася непохитною у своєму рішенні взяти її до себе. Спочатку Катя була слухняною і поступливою, робила все, що її просили, але син продовжував висловлювати свої занепокоєння. Марина відкидала їх, переконуючи, що все гаразд.

Через два місяці Катя оселилася з Мариною та її родиною. Однак вона вже мала репутацію жорстокої та агресивної стосовно однокласників, встрявала в бійки як з дівчатами, так і з хлопцями. Директор школи попередив Марину, що якщо вона не вплине на поведінку Каті, вони будуть змушені повернути документи про усиновлення через скарги інших батьків.

Вдома поведінка Каті викликала не менше занепокоєння. Вона відмовлялася прибирати за собою і розкидала речі. Саме в цей час Марині зателефонували з органів опіки та піклування і порекомендували хлопчика, на ім’я Тарас для усиновлення. Марина з сином поїхали за ним, залишивши Катю вдома. Тарасиком вони були задоволені, і навіть Сергій схвалив поповнення в їхній родині.

Однак, повернувшись додому, вони виявили, що квартира перевернута, а Катя зникла. Пізніше з’ясувалося, що вона впустила у квартиру незнайомих людей, які виявилися безхатченками. Вони забрали все, що хотіли, в тому числі гроші, які зберігалися в коробці, і пішли. Катя повернулася додому через кілька днів. Вона ночувала там, де могла знайти притулок. Марина більше не хотіла її виховувати та відправила назад до дитячого будинку.

Не зважаючи на хаотичні події з Катею, Тарасик залишився в родині Марини. Спочатку вона думала про те, щоб повернути його до органів опіки, але син Сергій переконав її в протилежному. Він побачив у Тарасові щось хороше і повірив, що він може стати цінним доповненням до їхньої сім’ї.

На відміну від Каті, Тарас був веселим і доброзичливим хлопчиком, який пережив багато труднощів у своєму юному житті. Він швидко подружився з Сергійком і добре вчився в школі. Марина більше не мала жодних проблем з хлопчиками й була вдячна за позитивні зміни в їхньому житті.

Завдяки цьому досвіду Марина навчилася прислухатися до інтуїції свого сина і зрозуміла, що виховувати дівчинку не обов’язково легше, ніж хлопчика. Вона зрозуміла, наскільки важливо налагодити зв’язок з душею дитини та забезпечити їй люблячий і стабільний дім.

КІНЕЦЬ.