У 26 років я одружився зі своєю дружиною Юлією. Їй було 24 роки, обидва тільки-но стали жити повним дорослим життям і здавалося що все добре і безхмарно. Юля мала проблеми зі здоров’ям, одну нирку видалили і ми стояли на черзі.

Так ось здавалося, що життя налагоджувалося, лікарі заговорили про те, що начебто вже знайшли донора, але все звалилося в одну мить. Юля того дня була у своїх батьків, а я вдома збирав нову шафу.

Пролунав дзвінок у двері, я відчинив, а на порозі гарна статна жінка, і прямо з порога заявляє мені в обличчя, мовляв, моя дружина зраджує мені з її чоловіком. Я відразу звичайно не повірив, але роздруківки кілометрових листівок і флешки з купою відео зробили свою справу.

Три години ми сивіли й розмовляли про те, як нас обманювали і зраджували наші другі половини. Коханцем виявився однокурсник моєї дружини (вони разом раніше навчалися). Ось так просто та банально. Коли гостя зібралася йти, пролунав звук дверей, що відкриваються, і ввійшла моя дружина.

Сама невинність вона з усмішкою запитала, хто прийшов до нас у гості. Я покликав дружину до себе і посадив за журнальний стіл, поклав перед нею роздруківки та показав на ноутбуці папку з відео.

Потрібно було бачити обличчя Юлі, коли вона зрозуміла, що все розкрилося. Вона зблідла, її губи затремтіли та сльози полилися. Я провів гостю, а далі сльози благання і купа порожніх брехливих і нікчемних слів. Того ж вечора я відвіз дружину до її батьків з речами й все їм розповів і показав.

Що було далі, я дізнався вже від спільних знайомих, бо поїхав на нову роботу до іншого міста. До розлучення Юля не дожила, через нерви відмовила нирка, що залишилася, плюс ще купа ускладнень і Юлі не стало.

Її коханець пережив її на два місяці. Дружина вигнала його і подала на розлучення, а звістка про те, що не стало коханки, мабуть, добила. Він пішов з життя добровільно. Як усе пережила дружина коханця і як живе тепер, я не знаю.

Сам я з головою пішов у роботу, а потім і в запій, не зміг впоратися з усім і зламався. Зі залежністю допомогли впоратися родичі, зараз (а минуло вже три роки) намагаюся налагодити своє життя.

З роботою все нормально, а ось зі стосунками ні. Як відрізало бажання будувати стосунки. Людям більше не вірю і підпускати до себе ще когось більше не хочу.

Можливо пройде час та я зміню свою думку. Але поки що взагалі нічого не хочеться. Постійно згадую, як в нас все було добре, як я навіть не підозрював про зраду. Переймаюся, що таке може повторитися, а я навіть не буду знати про це.

Якби до мене тоді не прийшла жінка того коханця, то я навіть нічого б не знав. Далі б ми жили, а я думав, що в нас все гаразд.

КІНЕЦЬ.