Мені недавно виповнилось двадцять сім. Чоловік на два роки старший. Тиждень тому в гості приїхала моя молодша сестра. В неї тут справи й треба було десь пожити, тому попросилась до нас.

У нас із дитинства хороші стосунки, попри різницю у сім років. Віка виросла дуже вродливою дівчиною.

Ми зустрілись на вокзалі та поїхали до мене додому. Як тільки вона увійшла до квартири, я не могла не помітити, як засяяли очі мого чоловіка. Я думала ми посидимо вдома, вип’ємо чаю, а ввечері кіно сходимо. Та Денис запропонував зразу йти на прогулянку.

Якось я повернулась з роботи та помітила, що чоловік та сестра сидять дуже близько одне від одного та дивляться телевізор. Вони мило бесідували, навіть не звернули на мене уваги.

Мене це зачепило. Я пішла на кухню, готувати вечерю, а із думок ніяк не виходило побачене. Невже мій коханий і моя молодша сестра?.. Та, ні! Не може такого бути! Я не хотіла вірити, що між ними щось більше, ніж приятельські стосунки. Але вони так мило бесідували, не зводячи одне з одного погляди.

Я не знаю, що мені робити. Натякнути сестрі, що їй пора додому? Але вона тоді точно образиться і моя настирливість викличе багато запитань у рідних.

Але якщо між ними спалахнула іскра, то спільна дозвілля лише сприятиме розгорянню пристрасті. Я можу втратити обох. Треба якось підштовхнути її самостійно прийняти рішення про повернення додому.

За цей час, що вона живе у нас, я помітила, що у них з Денисом багато спільного, їм цікаво та весело разом. Поряд з ними я почуваюсь третьою зайвою — це ж не нормально! Може недарма я сумніваюсь у їх чесності?

Денис спілкується з моєю сестрою не як з родичкою, а як з дівчиною. Я помічаю нотки флірту, навіть за моєї присутності. Страшно уявити, як вони себе поводять, коли мене немає поруч. З нетерпінням чекаю, коли Віка нарешті поїде і я зможу налагодити близькі стосунки з власним чоловіком.

КІНЕЦЬ.