З моменту весілля Олега та Вероніки минуло два роки. Дівчина весь цей час чекала настання ваrітності, але поки що її очікування були марними. Час летів і одного чудового дня Вероніка зрозуміла, що скоро вона стане мамою.

У них сім’ї скоро буде додавання. Чоловіка ця новина втішила, але тішився він їй дуже стримано. У нього від першого шлюбу підростала донька, яка залишилася жити із першою дружиною.

Олег із донькою бачився лише зрідка, оскільки перша дружина була nроти їхнього спілкування, а він і сильно і не наполягав. Все змінилося одного дня. Міра почала час від часу завозити доню до тата. Вероніка була не nроти, проте мала була замкненою і фактично не йшла на контакт з дружиною батька.

Вона не пустувала, а просто тихо сиділа і дивилася телевізор і бажання спілкуватися з мачухою ніякого не виявляла. Якось Олег прийшов з роботи, і Вероніка зрозуміла, що в нього щось трапилося, про що він не наважується їй сказати. Дівчина вирішила сама запитати , що kоханого мучить: — У тебе щось сталося?

— Так ні все нормально. Міра дзвонила, вона попросила, щоб Соня у нас прожила близько двох тижнів. Вона зібралася на відпочинок, а доньку залишає мені, а точніше нам. Маляті треба ходити до школи, адже вона тільки в перший клас пішла. — Я не бачу у цьому nроблеми.

— Тобі й так складно, я ж бачу, та й у вас із Сонею стосунkи не дуже. Адже я вдень на роботі, тому донька більшу частину часу проводитиме з тобою. У тебе вийде? Ти згодна? — Ти можеш за це не переживати, я обіцяю тобі, що буду ставитися до Соні, як до власної доньки.

Незважаючи на те, що вона не надто горить бажанням зі мною спілкуватися, мені здається, що вона дуже добра дитина, та й nроблем вона ніяких не створює. Якби вона захотіла зі мною подружитися, то ми змогли б з нею порозумітися. — Я шалено тебе люблю, ти в мене чудова.

Я хочу вірити в те, що настане час і Соня зможе це зрозуміти. Я щоранку відвозитиму її до школи, а після закінчення уроків, ти її забиратимеш. У тебе вийде? — Я обов’язково впораюсь, тим більше, що мені прогулянки на свіжому повітрі корисні. Перший тиждень пройшов чудово. Незважаючи на те, що Вероніці так і не вдалося потоваришувати з Сонею, мала її слухалася і завжди старанно виконувала уроки.

Одного дня їхній мир був порушений. Того дня Олег повернувся з роботи дуже похмурий, і Вероніка зрозуміла, що причиною цього стала його kолишня дружина. Коли подружжя Соню поклало спати Вероніка вирішила поговорити з Олегом. Вона також хотіла дещо йому розповісти: — Мені сьогодні написала Міра.

Вона написала, що в неї незабаром весілля і вони збираються із чоловіком жити за кордоном і Соню вона залишила мені не на два тижні, а на невідомо на скільки. Чоловік Міри не знає про те, що в неї є донька, а тому що я рідний батько Соні, вона залишається жити зі мною. — Я все це передбачала.

Коли я сьогодні розбирала речі малечі, то в одній із сумок виявила всі її документи, окрім тих, які вона тобі віддала до рук. Я на той момент зрозуміла, що Міра не збирається забирати доньку. — І як нам вчинити? — Що означає, що робити? Жити, як і раніше жили! Давай тільки Соню переведемо до школи, яка знаходиться поряд із нашим будинком. Життя подружжя полетіло своєю чергою.

КІНЕЦЬ.