– Таня, ти подумай гарненько! Все ж таки пристойна різниця у віці: тобі тридцять сім, йому двадцять п’ять. Що буде за п’ять, десять років?

– Ох, Рита! Я так щаслива! Закохалася, ніби мені п’ятнадцять, ніколи зі мною нічого такого не було. Ти ж знаєш, що я у дев’ятнадцять років вийшла заміж? Тоді мені здавалося, що я любила Аркадія, але ті почуття в жодне порівняння не йдуть з тим, що я відчуваю зараз.

– Наскільки я знаю, твій шлюб із Аркадієм був швидкоплинним?

– Так, ми навіть рік разом не прожили, розбіглися. Молоді були, наївні й уперті, ніхто один одному не хотів поступатися.

А Денис… Він такий, Рита, він такий! Та будь, що буде. Не хочу думати про те, що буде за п’ять років. Один раз таки живемо. Я щаслива зараз і не важливо, скільки це щастя триватиме.

– Я дуже рада за тебе, подружка моя, нехай твоє щастя з Денисом триває вічно.

– Дякую, Рито, не сумнівалася, що ти мене підтримаєш. А всі інші… Так нехай кажуть, що хочуть, багато хто з них просто заздрить!

Тетяна працювала заступником головного бухгалтера. Найближчим часом головний бухгалтер, який досяг пенсійного віку шість років тому, збирався залишати свою посаду. Вік давався взнаки, а відповідальність дуже велика. Таня мала всі шанси обійняти цю посаду.

Таня, тендітна блондинка невеликого зросту, мала молодий вигляд, ніхто не давав їй навіть тридцяти. Таня займалася собою: відвідувала салон краси, регулярно ходила до спортзалу. В юності вона подавала великі надії у лижних перегонах, але травма поставила хрест на її професійній кар’єрі. Проте спортивну фігуру Тані вдавалося підтримувати і досі.

Денис з’явився у житті Тані несподівано. Нещодавно він знайшов роботу інструктором у спортзал, де вона займалася. Тільки Таня й уявити не могла, що приверне увагу молодого хлопця. Відносини розвивалися стрімко: вже за півтора місяця Денис переїхав до Таніної квартири, ще за два – запропонував стати його дружиною.

Весілля з великим розмахом грати не стали, вирішили витратити гроші на відпочинок. Повернувшись із весільної подорожі, Таня повідомила молодого чоловіка, що скоро вони стануть батьками. Денис був щиро радий, з нетерпінням чекаючи на народження первістка.

Народилася донька, яку назвали Катею – це ім’я запропонував Денис, донька була дуже схожа на батька. Все йшло чудово, у сім’ї панувала згода.

– Коханий, – сказала Таня чоловікові за півроку. – Я чекаю дитину. Не планувала я, думаєш варто?

– Що за питання? Звісно, ​​варто. Я так мрію про сина!

– Я намагатимусь здійснити твою мрію, – усміхнулася майбутня мати.

Незабаром стало зрозуміло, що буде двійня.

– Два сини-близнюки! – радів Денис.

– А якщо доньки?

– Си-но-ч-ки! – підхопив Денис на руки дружину і почав кружляти.

– Ти що робиш? І так голова паморочиться… – другу вагітність Таня переносила набагато важче, ніж першу.

Денис ходив як у воду опущений, коли УЗД однозначно показало, що будуть дівчатка. Він став довго пропадати у спортзалі. У відносинах подружжя ніби щось надломилося. Таня сподівалася, що після народження доньок усе налагодиться.

– Денисе, ти вибереш імена для наших доньок? – запитувала щаслива мати, перебуваючи в пологовому будинку.

– Називай, як хочеш, – буркнув Денис.

– Денисе, ти, що не радий? Ти просто їх ще не бачив, вони такі чарівні.

– Радий, Таня, звісно, ​​радий. Вибач, втомився я просто, сьогодні додаткове тренування проводив, індивідуальне.

– Коханий, ти надто багато останнім часом працюєш. Я переживаю за тебе.

Дівчата-близнюки були копією Тані, від батька їм не дісталося жодних рис. Денис так і не захотів давати імена донькам, сказав, що на думку нічого не спадає. Таня назвала їх Дарина та Софія.

Денис все частіше затримувався на роботі, а Таня повністю присвячувала себе сім’ї, вихованню доньок, практично нікуди не виходила з дому, окрім прогулянок із дітьми. Якщо після перших пологів Тані вдалося зберегти свою фігуру, то після других вона поправилась на тринадцять кілограмів.

Зовнішність Тані теж зазнала змін: ще недавно їй не давали і тридцяти, зате зараз вона виглядала на свій вік, можливо, навіть старшо.. Але займатися собою Тані було зовсім ніколи, дочок не було з ким залишити навіть ненадовго, Денис від домашніх справ повністю відсторонився.

Настав момент, коли чоловік не прийшов додому ночувати, на телефонні дзвінки він не відповідав, змушуючи Таню божеволіти від переживань. З’явився Денис рано-вранці, що за ним ніколи не спостерігалося.

– Я йду! – заявив він з порога.

– Ні, Денисе! Ти не можеш так вчинити. А як же я, як діти?

– Ти? Ти подивися на себе, на кого ти стала схожою. Стара! Та з тобою навіть надвір соромно вийти.

– Денис… Гаразд я… але ж у нас діти. Троє, якщо не забув.

– Від Катюшки я не відмовляюсь.

– А як же Даша із Сонею?

– Сумніви у мене з їхнього приводу.

– Ти про що, Денисе? Які сумніви? Ти сам не розумієш, що кажеш.

– А ось такі сумніви: щось дівчатка на мене зовсім не схожі, ось Катюшка зовсім інша річ – схожа на мене, як дві краплі води.

– Денисе, я не вірю, що це говориш ти… Даша з Сонею просто схожі на мене. Що я чую! Хіба я тобі колись давала нагоду сумніватися в собі?

– Та хто вас розбере… – з цими словами Денис плюхнувся на ліжко і відразу заснув.

Після того, як він проспався, розмова продовжилася. Денис підтвердив те, що сказав раніше: молодших доньок він не визнає. Для Тані ці слова були гірші за ляпас. Тоді вона з жахом усвідомила, що від колишніх яскравих почуттів до чоловіка не залишилося і сліду. Залишатися разом чи намагатися його утримати не мало сенсу.

– Ти хочеш розлучення? Я дам тобі його, – сказала вона твердим голосом.

Розлучення Денис хотів, але не хотів платити аліменти на близнючок.

– Якщо маєш сумніви, ти можеш зробити тест ДНК. Я тільки “за”, – Таня говорила так впевнено, що чоловік їй повірив.

Тест Денис робити не став, розкидатися грішми він не любив. Тим не менш, його ставлення до молодших доньок не змінилося: до них він не відчував батьківських почуттів.

Після розлучення Денис відвідував Катю, брав її на прогулянки, Таня не перешкоджала зустрічам батька з дітьми. Тільки близнюків він, як і раніше, ігнорував, хоч і приносив чергові подарунки.

Коли доньки трохи підросли, Таня влаштувала їх у садок, а сама вийшла працювати. Щоправда, посада головного бухгалтера на той час була міцно зайнята, Таня повернулася на свою посаду – заступником.

Денис з’являвся в їхньому житті все рідше, а потім взагалі повідомив, що йому запропонували хорошу роботу в іншому місті, і незабаром він їде.

Нових стосунків Таня будувати не намагалася, весь час присвячуючи вихованню дітей. Взимку вони чудово проводили час у лісі, на лижних прогулянках.

Чи шкодувала Таня про те, що якось пов’язала своє життя з Денисом? Ні, ніколи не шкодувала. Вона була тільки вдячна йому за час, проведений разом, а найголовніше – за три чудові доньки. До речі, Катя пішла стопами матері і зовсім недавно стала подавати великі надії у спорті.

КІНЕЦЬ.