Коли наші діти досягли повноліття, ми з чоловіком прийняли важке рішення про розлучення. Ми проживали в будинку, який дістався чоловіку у спадок від його дідуся. Після розлучення я повернулася до села своїх батьків, щоб жити з ними. Тим часом моя старша донька продовжувала жити в місті зі своїм хлопцем, працювала і вuнаймала квартиру, а молодший син проживав у гуртожитку, оскільки продовжував навчання.

Моя старша сестра, яка також пережила невдалий шлюб, жила з моєю літньою матір’ю в нашому родинному будинку. Протягом усього мого життя мої родичі завжди підтримували мене, особливо у важкі часи. Так було і тоді, коли після розлучення я приїхала з речами до маминого дому. Пристосуватися до життя в селі виявилося непросто, оскільки робочих місць було обмаль, і я всю зиму перебивалась мізерними заробітками на випадкових робоmах. Така ситуація мене не влаштовувала, оскільки я мала двох дітей на утриманні і, як доросла, мала би бути самодостатньою. Я не хотіла обтяжувати матір, а доходи моєї сестри в селі також були обмежені.

Восени я прийняла рішення шукати роботу за кордоном, щоб забезпечити краще життя для себе і своїх дітей. Я старанно працювала на чужині, рідко повертаючuсь додому. За цей час моя донька вийшла заміж, і я купила квартири для неї і сина. Крім того, я регулярно давала значні суми грошей матері і сестрі на ремонт будинку і господарства. Я мала намір оселитися в селі після повернення з роботи. На надані мною кошти в будинку моєї матері провели газ і воду, добудували веранду, провели різні ремонтні роботи.

Понад десять років я працювала за кордоном, і врешті-решт відчула себе виснаженою, не в змозі продовжувати важку працю. Наслідки щоденної важкої роботи наздогналu мене. Моя сім’я зраділа моєму рішенню повернутися додому, оскільки я вже не був достатньо молодою, щоб витримувати таку важку роботу.

Я повернулася до маминого будuнку, прибрала в ньому і влаштувалася на роботу в санітаркою в поліклініці. Хоча зарплата не була значною, вона забезпечувала стабільний дохід з керованим навантаженням. Крім того, я накопичила значні заощадження за роки роботи за кордоном.

У період, коли мої мама і сестра були у від’їзді, я несnодівано натрапила на деякі документи. На мій подив, з них виявилося, що будинок, який я допомагала утримувати, належить виключно моїй старшій сестрі. Виявляється, що незабаром після мого від’їзду на роботу за кордон моя мати передала їй право власності за договором дарування. Я влаштувала серйозну розмову з ними, вимагаючи пояснень, але вони лише виправдовувалися, стверджуючи, що це була лише формальність. Моя мати сподівалася, що я влаштую своє життя за кордоном, можливо, знайду партнера і оселюся там. З іншого боку, життя моєї сестри пішло не так, як планувалося, тому здавалося справедливим надати їй право власності на будинок.

У той момент мене переповнювала гіркота.  Я не знаю, що мені тепер робити. Мені важко пробачити свою сім’ю, а жити з ними під одним дахом стало нестерпно. Я не хочу обтяжувати своїх дітей, просячи їх жити зі мною, у них своє життя і я їм не потрібна. Одним з варіантів могло б бути повернення за кордон і заробіток грошей, щоб забезпечити собі власне житло. Однак мені бракує сил, щоб знову зробити таку спробу.

КІНЕЦЬ.