Павлина Микитівна – моя тітка, рідна батькова сестра. У нас із нею були колись чудові стосунки, але це вже в минулому. Ми живемо з нею зараз обидві європейській країні, але сталося те, про що я хочу розповісти, в Києві.

Поведінка тітоньки змінилася, коли полинула на небо її мама, тобто моя улюблена бабуся. Залишилися прабабуся та дідусь. Ми провели в останню дорогу бабусю, і почалося.

Тітка наговорила купу неприємного і недоброго на прабабусю, на брата, забрала всі заощадження у діда і полетіла. Ми не надали цьому великого значення, виправдали тим, що у неї такий стан, адже втратила маму. Але снігова куля почала наростати.

Я тоді теж полетіла додому і через три місяці, як я планувала ще до всіх цих подій, полетіла знову в Україну підтримати своїх рідних, побути з мамою, та й за прабабусю переживала, вони з дідом не вживалися. У день мого відльоту лине на небо прабабуся.

І знову від тітки Павлини Полилося багато негативу. Навіть на мене, на мого батька і брата, і навіть на спочилу бабусю, її маму        – на всіх.

Про мільйони в скрині у прабабусі, які ми всі розділили між собою, і я для цього спеціально прилетіла зі своєї Німеччини. Смішно навіть.

Їй пояснювали, наводили елементарні факти, зокрема й те, що без декларації я б ніяк не вивезла цю суму, а летіла я тим більше не сама.

Низка підступних вчинків моєї тітки мене просто вразила. І не лише мене. В обробку пішов дідусь, бо сталося так, що все майно бабусь успадковувалося йому. Тітка прилетіла і відвезла його оформляти заповіт, де він залишає все їй. Дід не дуже розуміє вже.

Але зрештою мої родичі відвезли його переписати, щоб все поділити порівну між дітьми. І знову весь той самий бруд з боку тітки.

І знову вона збирається летіти переробляти заповіт. Переживаю, що тільки на цьому вона не зупиниться.

Якось сумно від цього. Вона для мене була близькою людиною раніше, на жаль. Ось так наче сьогодні – близька рідна людина, а завтра – перший ворог через придумані і ніким ніколи не бачені тисячі гривень.

До речі, один з її аргументів — вона спілкується з бабусями, які вже на небі, і вони їй усе підтверджують – тобто те, що ми її всі обманули.

Пишу це все і просто так гірко на душі, дуже хочеться, щоб всі ці розподіли скоріше завер9шилимся. Мама моя взагалі все хоче вже облишити і віддати їй. Але хіба це справедливо?

Джерело