Телефонує мені телефон. Свекруха. Беру трубку – вона кличе ліпити пельмені. Збираюсь – і швидко до неї. Поки шукала сумку, згадала одну історію, коли свекруха вперше покликала мене та свого сина ліпити пельмені.

На той раз вона дзвонила чоловікові. Ось тільки чоловік чомусь вирішив, що знати мені, навіщо ми туди їдемо – немає сенсу. Я і вбралася як на подіум. Все було при мені: макіяж, вечірня сукня, високі підбори… Двері тоді нам відчинила племінниця мого чоловіка. Послухався голос свекрухи: вона сказала нам іти мити руки та приєднуватися до них.

Зайшла я до вітальні – а там стіл, весь у муці, дві гори фаршу… Племінниця формою вирізала тісто, а свекруха ліпила. Вони покликали мене і протягом двох секунд показали, як вони завертають шарф у тісто. Я присіла — і тільки в цей момент згадала, в чому я прийшла сюди.

Свекруха зауважила, що я не в захваті від цього завдання, тому запросила мене на кухню і сказала стежити за м’ясом, яке запікалося у духовці. За півгодини свекруха зайшла на кухню, дістала пляшку ви на і запропонувала мені. За годину ми вже відкривали другу пляшку і приємно розмовляли. Поки чоловік із племінницею ліпили пельмені, ми зі свекрухою тихенько вибігли з квартири і поїхали в караоке.

Саме тоді я дізналася, що свекруха ненавидить ліпити пельмені. Просто ця традиція перейшла до неї від мами, а вона не любила порушувати. -А навіщо ви продовжуєте цю традицію, якщо так її ненавидите? -Це просто данина поваги моїй мамі. Та й моя свекруха дуже часто до мене приєднувалася.

Коли ми повернулися додому, вирішили поговорити з чоловіком та моїм свекром щодо того, що можна змінити цю традицію. Вони були проти , але ми сказали, що йдеться лише про незначні корективи. Ми запропонували таке: сідаємо всі разом, готуємо, але за годину ми зі свекрухою тихенько віддаляємось і їдемо в караоке. Так і робимо досі .

КІНЕЦЬ.