Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких прав і голосу. Коли мені хотілося свіжого повітря і я прочиняла вікно – чула від мами Тараса:

– Ее чіпай мої фіранки!

Римма Олексіївна не дозволяла мені готувати їжу, аргументуючи це тим, що продукти купує вона і сама вирішує, що готувати. А коли ми з Тарасом купували продукти вона говорила, мовляв, навіщо ми витрачаємо гроші, адже вдома є, що їсти, краще б ці гроші віддавали їй, вона знає, де подешевше купити.

А потім Тарас купив мені картину для малювання за номерами. Уявляєте? Римма Олександрівна влаштувала цілу виставу, що ми гроші на сміття викинули.

Якось вранці я зайняла ванну на 40 хвилин, а мама Тараса потім пів дня висловлювала, що хотіла піти у ванну першою, хоча мені здалося, що вони ще сплять. Та що там казати, всього і не згадаєш.

І ось народилася донечка. У мене був останній рік магістратури, свекруха сказала, що допоможе з дитиною, поки я вчитимуся. Про свою допомогу вона говорила всім, що вона, мовляв, сидить з дитиною, а я вчитися ходжу. Тобто усе, що робить мама чоловіка, вона робить не щиро, а на показ.

Одного разу до мене з іншої області, щоб побачити онучку, приїхала моя мама. Які ж вони були незадоволені! Свекри всі три дні робили вигляд, що мама – пусте місце, що не помічають її.

Ми планували вже з чоловіком переїжджати на орендовану квартиру, але свекруха сказала:

– Що люди скажуть? Є ж великий будинок, а дітей відправили жити на орендовану квартиру.

Згодом все ж таки зробили ремонт у їхній іншій квартирі і ми переїхали. Але проблеми на цьому не закінчилися. Римма Олександрівна постійно втручається у мої стосунки з дочкою, повчає, чим її годувати, у що одягати, коли спати, навіть написала мені режим дня дитини.

І постійно каже: ось я сина так виховувала, ось я сина так годувала, ось я сина в те одягала, і навіть зараз дитячі речі свого сина одягає на мою дочку. Це мене дуже не влаштовує! А чоловікові каже, що мати одна і вона назавжди, а дружин може бути багато.

Також мама Тараса пропонувала залишитися з ними в будинку, продати квартиру і за кілька років збудувати ще одни дім на ділянці і всім жити разом. Я Тарасу сказала, що категорично проти повертатися до них.

Зараз ми живемо окремо і два рази на тиждень я ходжу на роботу, а Римма Олександрівна в ці дні приходить до нас і дивиться за дитиною, залишається у нас ночівлею. Мене це не влаштовує, після роботи мені хочеться відпочити, а від мами чоловіка шуму і галасу більше, ніж від моєї дочки, свекруха просто не замовкає.

На вихідні також ми відвозимо доньку до них, щоб бабусі з дідусем було не самотньо. Я і Тарасу не раз пропонувала їхати з малою до них. За два роки спільного проживання з ними я так від них втомилася. Я просила чоловіка, щоб він поговорив зі своєю матір’ю, і щоб вона не залишалася у нас із ночівлею, але у відповідь він мені сказав: вона моя мама, я не можу їй заборонити.

Її так багато в моєму житті, що не знаю, куди подітися. Мені більше за все на світі хочеться душевного спокою, гармонії зі своєю дочкою і чоловіком. Але свекруха робить цю мою мрію нездійсненною.

Чоловік все бачить і каже: ну, вона ж моя мама, я знаю, що вона не зовсім права, у неї такий характер, до цього треба звикнути. А я не можу!

І розумію, що руйную себе зсередини. Не знаю, що мені робити і як бути. Коли її нема поруч, мені дуже добре. Але коли вона з’являється – моє життя летить шкереберть. Який з цього вихід?

Джерело