Втомилася від такого чоловіка. Почала розуміти, що чоловік мені не потрібний. Живемо разом 8 років, одружені вже шість. Дітей спільних немає, інтересів також. Ми абсолютно різні.

Раніше було кохання, окриленість, рожеві окуляри. Я виконувала обов’язки дружини з усмішкою та радістю. Поки не почала читати різні життєві історії. І в мене реально розплющились очі.

Чоловік овоч! Він не має своєї думки, своїх інтересів, хобі. Він увесь час мовчить. Я розмовляю щоразу зі стіною. Він мало заробляє, його нічого не цікавить, він нічого не прагне. Чоловік живе (подумки) у сім’ї своїх батьків, їхніми турботами. Робить усе за свого брата. А нашої родини для нього наче не існує.

Я взагалі не можу зрозуміти, навіщо йому потрібна? У місті ми живемо у моїй квартирі. А дача у нас це його будинок. У моїй квартирі він сам нічого не зробив, ні копійки не вклав. Дача оформлена на його батька, і переоформлювати він не хоче.

А я дуже активна. Я люблю красу, зручність та комфорт. З його моторошного вигляду халупи з розбитими вікнами, я зробила цукерку. Він, звичайно, допомагав, але все з-під палиці. Щоразу зі скандалами та довгими вмовляннями. За все я платила.

У нього грошей немає, а я в такій дірі літо не хотіла проводити. Ми викопали ставок, щоб купатися, збудували лазню. Живи та радій. Але на дачі влітку я завжди все роблю сама — город, приготування, прибирання. А він пропадає у батьків.
Гуляти зі мною йому не хочеться, до магазину їхати — обійдемося. А якщо мати попросить з’їздити сірники купити, погоджується моментом.

Я так від цього втомилася. Ні турботи, ні ласки, ні уваги, ні підтримки. Близькості вже давно не хочу. Взагалі. У місті, коли живемо там більшу частину часу, я працюю і заробляю більше, ніж він. Його гроші не прошу, він сплачує аліменти. Шкода. По дому все роблю сама, продукти купую сама. Приношу і готую сама, потім ще й посуд мій.

А він працює та на диван відпочивати. Приходить тільки на кухню по їжу, покладену в тарілку. Тобто, по суті, я його утримую і обслуговую за свій рахунок. Дачу йому оновила за власний кошт. Хочу розлучитися, втомилася від чоловіка. Але мені так шкода втратити дачу. Я в неї стільки душі та грошей вклала. Я люблю це місце. А якщо розійдемося, то дачі у мене такої не буде. Але й терпіти все це втомилася.

КІНЕЦЬ.