Я повірила в прикмети після цієї історії, яка сталася кілька років тому з моєю двоюрідною сестрою Оксаною. Вона мені розповіла: «Моя подруга Марина виходила заміж, і вона покликала мене свідком на своє весілля. Так як я жила далеко від Марини, ми домовилися, що я приїду в будинок нареченої напередодні весілля і переночую там. Вранці в день весілля, поки всі були зайняті, я встала, не поспішаючи, зробила макіяж і одяглася.».

Поки Марина робила зачіску в іншій кімнаті, Оксана нудьгувала, не знаючи, чим зайнятися. Тут їй на очі попався наряд нареченої. І вона чомусь вирішила приміряти фату. Закріпила фату на волоссі, помилувалася собою в дзеркалі. Якраз в цей момент в кімнату увійшла мати Марини, тітка Тамара. Побачивши фату на голові Оксани, вона занервувала, подумавши, що це погана прикмета, що ні в якому разі не можна чіпати чужу весільну сукню.

Тоді вона підлетіла до ошелешеної Оксани і зірвала з її рук фату. Від подиву Оксана навіть розплакалася. Тут в кімнату вбігла Марина і вибачилася перед подругою, сказавши, що все в порядку, адже вона не вірить ні в які прикмети. Сам день весілля здавався прекрасним. Наречений дивився на наречену з любов’ю і ніжністю.

Прогулявшись два дні, молодята вирушили у весільну подорож. Життя тривало, неприємний випадок на весіллі був забутий. Незабаром Марина зрозуміла, що чекає дитину. Оксана часто приїжджала до них в гості з Іваном, але мати Марини кожен раз на неї невдоволено хмурилася.

Оксана розуміла, що та ніколи не пробачить їй примірку фати. Потім Марина народила дівчинку. Щасливий Іван зустрів їх на виписці, Оксана теж прийшла привітати подругу. Але на Водохреща її не покликали. За наполяганням матері Марина вибрала на цю роль іншу подругу. Потім їх спілкування поступово зійшло нанівець.

Марина занурилася в материнські турботи, Оксана влаштувалася на іншу роботу, змінилося коло її знайомств, з’явилися нові друзі. Через два роки після весілля Оксана дізналася, що Іван і Марина більше не живуть разом. Спільні знайомі розповідали, що після народження дитини між ними немов пробігла чорна кішка.

Нескінченні взаємні закиди і з’ясування відносин… Найактивнішу участь у всьому цьому брала мати Марини, адже молоді люди жили в її квартирі. Загалом, Іван отримував і від дружини, і від тещі. Одного разу він не витримав і пішов. Він зібрав речі в сумку і зачинив за собою двері. Через півроку Оксана випадково побачила Івана в соціальних мережах і без довгих роздумів написала йому «привіт!». Хлопець відповів, запитав, як у неї справи, кого із спільних знайомих вона бачила.

Почалося листування, яке Оксана сприйняла просто як дружнє спілкування. Поки одного разу Іван не запросив її на побачення в улюблене кафе. І вона погодилася. Через три місяці спілкування Іван подав на розлучення. А через півроку вони з Оксаною одружилися. Просто зареєструвалися в ЗАГС, без торжества, сукні та фати.

Після цього Марина зовсім перестала спілкуватися з подругою, а її мати, зустрівши Оксану одного разу на вулиці, звинуватила її в тому, що та увела у дочки чоловіка і повела батька дитини, хоча Іван частенько бачився з донькою і платив аліменти. Тітка Тамара продовжувала кричати на всю вулицю, що на чужому нещасті щастя не побудуєш. Оксана не слухала її. Вона нічого не руйнувала і мала повне право насолоджуватися своєю часткою щастя.

КІНЕЦЬ.