Поки моя дівчина шукала себе, я оплачував усе, що тільки можна. В результаті, я все одно залишився скупердяєм

Я працюю в компанії з виробництва пластикових вікон. Заробляю достатньо для комфортного життя у великому місті, але видатків теж вистачає. Свого житла поки що не маю і винаймаю квартиру в престижному районі. Мене це не бентежить, а ось мою дівчину Таню – навпаки.

Втім, про дівчину детальніше. З Танею ми зустрічаємося вже другий рік, живемо разом на моїй орендованій квартирі. Спочатку ми домовилися так: я сплачую за оренду, а вона за комунальні послуги. Великі витрати я завжди брав на себе і досі це роблю.

У перший рік відносин ми обидвоє пропадали на роботі і до ладу не пізнали всі підводні камені спільного побуту. Зате я почав їх пізнавати, коли Таня звільнилася з роботи. Вона мені до ладу так і не пояснила, що спричинило звільнення.

– Шукатиму себе, не хочу все життя страждати за копійки, – голосила моя дівчина.

Ці пошуки дуже затяглися. Таня пробувала себе на терені фрілансу, навіть у блогерство на якийсь час вдарилася, але швидко перегоріла. Загалом, за минулий рік вона до ладу і дня не пропрацювала. То її графік не влаштовував, то зарплата, то ще щось.

Тим часом, я продовжував справно погашати всі платежі та примудрявся нам влаштовувати пристойну відпустку, поїздки за кордон.

– Тань, на пару місяців давай у режим економії підемо. У нас ніякого запасу грошового немає, так не можна, – сказав я дівчині після роботи.

Давно замислювався про те, що в нашому положенні треба хоч трохи думати наперед. Як ніяк, живемо на орендованій квартирі, працюю я один і будь-якої миті всяке може статися.

Моя цілком обґрунтована пропозиція затягнути паски Таня сприйняла вкрай негативно.

– Тобто, до сьогодні ми з тобою шикували? – її питання мене в глухий кут поставило, такого нахабства від коханої людини я точно не чекав. У боргу я не залишився:

– Не шикували, звичайно, але принаймні тобі я не відмовляю. До ресторанів ходимо, харчуємося хорошими продуктами, на твої бажання завжди гроші даю без запитань.

Ох і дарма я тоді сказав про її бажання… На мене тут же посипалося стільки звинувачень, що я не згадаю.

Виявилося, що я скупердяй, який навіть гадки не має про те, що таке дівочі потреби і скільки грошей на це йде. За законом жанру Таня почала відкрито порівнювати мене з іншими чоловіками, наводити приклади казкового життя її подруг і знайомих.

При цьому більшість її подружок працюють, про що я їй і нагадав. Мабуть, я зачепив за живе.

– Так, я не працюю! Скажи мені про це ще раз, бо я раптом забула! – почалася класична тирада про те, яка я жорстока і бездушна людина, на яку вона витрачає золоті роки.

Я намагався згладити ситуацію і уточнив, що лише запропонував трохи скоротити витрати на пару-трійку місяців. Зрозуміло, дівчина мене вже слухати не хотіла і говорила мені всупереч.

– Ти думаєш, мене все влаштовує? Від тебе дочекатися чогось крім доставки ролі у вихідні – вже щастя! – Таня продовжувала ліпити з мене скупердяя.

І це тоді, коли спеціально для неї я органічні продукти купував на третину зарплати, оплачував її численні доставки замовлень. Нігті, вії, фарбування – все теж за мій рахунок. І влітали це все в дуже пристойну суму, зауважу.

До умовного консенсусу ми так і не прийшли, хоч я старався. Запропонував їй кілька вакансій на моїй роботі, але навіть слухати не стала. Таня надто звикла жити на всьому готовому, а я впевнено наближаюся до думок про розлучення.

КІНЕЦЬ.