Я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком на другому курсі університету. У 3-му він зробив мені пропозицію, але вирішили весілля зіграти після закінчення. Він тоді вже займав непогану посаду, незважаючи на юний вік. Ось, настав день випускного. Він повинен був приїхати на своїй тойоті і забрати мене з 3 однокурсницями, але я вже тоді дізналася, що мій чоловік – той ще жартівник: він приїхав на Москвичі.

Так, ми тоді вдосталь посміялися і весь вечір каталися на Москвичі. Ці однокурсниці досі згадують цей день з посмішкою. Потім ми одружилися, я переїхала жити до нього (він жив окремо від батьків). Все йшло прекрасно, але стало ще краще, коли я дізналася, що ми скоро станемо батьками. Ми з чоловіком були на 7-му небі від щастя.

Я підходила до питання вагітності дуже серйозно. Читала різні статті, прочитала дві книги з виховання дітей, почала займатися йогою і періодично ходила на різні процедури.

Коли до пологів залишалася тиждень, все вже давно було готово: сумки були зібрані, документи теж, одяг для мене і для виписки малюка… ми все поставили біля дверей, щоб під час переймів не думати, що де лежало. І, нарешті, у мене почалися перейми. Я швидко пішла, сіла в машину, а чоловік забрав всі сумки і відвіз мене в лі карню.

У лі карні нам повідомили, що перейми були помилковими, але мій лі кар наполіг на тому, щоб я залишилася в лі карні. 3 дні до мене вдень приїжджали подруги, рідня, а ввечері – чоловік. Я б ніколи не подумала, що в лі карні може бути так комфортно. Настав той день. Я о 7 ранку відчула, що скоро побачу свого синочка, лі кар все підтвердив, але ми вирішили не казати чоловікові про пологи, а зробити йому сюрприз вже коли малюк буде у мене в руках.

У нас народився темноволосий, блакитноокий красень. Ох, скільки компліментів він того дня отримав… Нас перевели в палату, де з нами лежала темно шкіра дівчина зі своєю донькою. Ми познайомилися. Виявилося, вона приїхала в Росію вчитися, потім закохалася в російського хлопця, і вони одружилися.

Я подзвонила чоловікові і повідомила новину. Через 30 хвилин він вже був на місці, але так як на радощах він відразу після дзвінка відсвяткував, його колега вирішив привезти його до мене на своїй машині.

Тут я згадала жарт чоловіка на мій випускний. Розповіла своїй новій подружці і попросила її про дещо. Я подзвонила знову чоловікові і сказала, що в палату до нас нікого не пускають, але я можу підійти з сином до вікна.

І ось, дивлюся чоловік зі своїми 3 колегами стоїть під вікном, мало не стрибає від щастя. Тоді я взяла дочку сусідки по палаті і показала її з вікна. Ви б бачили вираз обличчя мого чоловіка. Він навіть букет троянд віддав одному, щоб не впустити. Таким розгубленим я його ніколи раніше не бачила.

Вирішила зателефонувати бідному, а то і до інфаркту йому було недалеко. — Коханий, ти що, не радий? — ображено запитала я. — Радий, ще як радий. Але чому він такий смаглявий? Ми з сусідкою в голос засміялися, я повернула їй дочку і показала нашого сина чоловікові. Він заплакав, почав махати руками, посилати повітряні поцілунки.

Ось так я повернула борг чоловікові за його жарт. Тепер у нас нічия.

Джерело