Заміж я виходила перебуваючи у стосунках перевірених часом. З майбутнім чоловіком почали зустрічатись ще навчаючись у школі. Одружились, коли обоє закінчили університет, після п’яти років відносин.

Після весілля почали жити з його батьками, адже він був єдиною дитиною у сім’ї. А в мене був ще молодший брат і мешкати усі разом у батьківському домі ми не мали змоги. Я влаштувалась бухгалтером, а чоловік працював водієм вантажівки у компанії, що належить великій корпорації.

Ми жили у власне задоволення, ні в чому не знали нужди. Зазвичай, у подружніх пар перший місяць медовий, а у нас таким був цілий рік. Кожного разу, на початку місяця чоловік дарував мені букет квітів. А ввечері на нас чекала романтична вечеря.

Та мій щасливий шлюб тривав не довго. Коли народився наш первісток, життя та ставлення до мене чоловіка різко змінились. Він пізно повертався, міг не брати від мене слухавку й потім не передзвонювати, перетворився на квартиранта у власному домі, який приходить лише, щоб переночувати.

Я знаю, що мій випадок не унікальний, адже я без роботи, а з появою малюка витрат побільшало. Вагітність та роди теж дались в знаки, я вже не та дівчинка з ідеальною фігурою, яка була до цього. Побут теж неабияк вбиває жіночність. Але ж я пожертвувала собою, своїм професійним розвитком заради нашої сім’ї.

Не розуміла, чому коханий так поводиться. Та, зрештою, ми зважились на другу дитину. На жаль, ніякого позитиву у наші стосунки це не принесло.

Тепер у мене крім дітей, взагалі не було ніякої радості. Я ще більше загрузнула у побуті. А чоловік, тим часом перестав приносити додому зарплату. Знайомі натякали, що він витрачає її на жінок та розваги. Не раз він повертався пізно ввечері на підпитку. Мені довелось вийти на роботу, а дітей лишати на свекруху.

Та одного дня мій світ перевернувся з ніг на голову. Повернувшись з роботи, я застала на своїй кухні якусь дівку у моєму халаті. Чоловік тим часом вийшов з ванни та пішов до кімнати навіть не глянувши у мою сторону. Його коханка швидко утекла. Я думала, що він зараз почне виправдовуватись, просити пробачення. Але той поводився, ніби нічого не трапилось. Я зі сльозами взяла дитячі речі та поїхала до батьків, погостювати кілька днів, щоб оговтатись від побаченого. Але незабаром змушена була повернутись, діватись нікуди.

Його походеньки стали регулярними. Я знала, що деякі чоловіки зраджують дружин, але, щоб так нахабно – мій перевершив усіх. Мені було огидно від однієї думки, що якась стороння жінка хазяйнувала у мене на кухні, чи лягала у наше ліжко. Не витримуючи такого життя, я все частіше замислювалась над тим, куди податись, оскільки несу відповідальність ще й за своїх дітей.

Якось спілкувалась зі знайомою і вона мене порадувала новиною, що вони із сім’єю якийсь час житимуть за кордоном і потрібен хтось, хто нагляне за квартирою. Я не гаючи часу зібрала речі та переїхала з дітьми до міста. Спершу було важко, особливо у фінансовому плані. Але на щастя з пошуком роботи проблем виникло.

Чоловіку було абсолютно байдуже, як живуть його діти. Минув якийсь час і доля подарувала мені хорошого турботливого чоловіка, який став чудовим батьком для моїх дітей. У нас міцна сім’я і скоро чекаємо на поповнення. Я зрозуміла одне – не потрібно боятись труднощів. Треба йти звідти, де тобі погано. І чим раніше ти на це наважишся, тим краще.

КІНЕЦЬ.