Поглядаючи на Оксану я її трохи заздрю. Попри те, що вона ніколи не багата, сусідка щасливіша за мене. У неї у дворі бігають онуки, лунає дитячий сміх. А у мене у дворі порожньо
Я працювала на городі біля свого дому та думала про своє життя. Скільки себе пам’ятаю, я увесь час про когось дбала: спочатку про молодшого брата, потім про чоловіка, а потім про дітей.
Для того, щоб дати своїм дітям хороше навчання, мені доводилось працювати на двох роботах. Часто я не висипалася, але воно було цього варте.
Інколи мені здається, що я занадто багато хвалюся. Найбільше мені подобається хвалитися перед своєю сусідкою Оксаною, з якою ми колись вчилися в одному класі.
У Оксани було більше дітей, ніж у мене, вона має дуже багато онуків.
Оксані постійно не вистачало грошей на відміну від мене. Вона не дала своїм дітям вищу освіту, оскільки її доходів на це не вистачало. Основний заробіток їй приносили городи та домашня худоба.
Я бачила, як вона старається виховувати своїх дітей хорошими людьми. Але часто їй говорила, що не розумію для чого народжувати стільки дітей, якщо забезпечити їх можливості немає.
Діти вимагають значних капіталовкладень, а її діти ділили між собою одну пару чобіт.
Ось мої доньки, наприклад, мають вищу освіту, відповідно і знайшли собі хорошу роботу. Зараз вони мають хороші доходи та допомагають мені матеріально.
Я завжди вважала це своєю перевагою перед Оксаною та ніколи не втрачала можливості їй про це наголосити.
Зараз моєї доньки уже мають свої сім’ї, вони щороку відпочивають на дорогих курортах, мають автомобілі, будинки та усю необхідну техніку. Єдине, що мене хвилює це те, що вони ще досі не подарували мені онуків.
На жаль, ні одна не друга донька не має дітей. Не допомагати навіть дорогі обстеження та лікування. Гроші викидаються просто на вітер. Результатів немає.
Не розумію, за що Бог нас так покарав, адже я так старалася для своїх дітей, а ось щастя немає.
Поглядаючи на Оксану я її трохи заздрю. Попри те, що вона ніколи не багата, сусідка щасливіша за мене.
У неї у дворі бігають онуки, лунає дитячий сміх. А у мене у дворі порожньо та навіть городина у неї вродила краще, садок гарніший. Може я ще цьому житті не розумію? Може, щастя не в грошах?
Так, ми з доньками живемо багато, проте це не дало нам щастя. Оксана щаслива та нікому не вихваляється.
КІНЕЦЬ.