Нас було троє – я, Сніжана і Лена. Познайомилися ще на першому курсі, і з тих пір були не розлий вода. Думали, ми найкращі подруги, але лише один виnадок показав, як сильно ми помилялися…

Одного разу мені зателефонувала Сніжана і сказала, що вони з Оленою сидять в кафе, і запросили мене.

Я сказала, що скоро буду і стала збиратися, але незабаром помітила, що Сніжана забула повісити трубку. І я почула досить цікаву розмову. -Зараз прийде… -Навіщо ти її покликала, нам і вдвох весело.

-Так образиться.

-І що? Подумаєш. Припреться зараз у своїй розтягнутій футболці. Взагалі, коли вона в останній раз куnувала одяг.А фарбувалася в останній раз напевно років 5 тому.

-А ти бачила її плаття? Потім – дзвінкий і довгий сміх. Я вимкнула телефон. Було неймовірно прикро, але я вирішила не спускати все на гальмах.

Дістала своє нове плаття, нафарбувалася, каблуки наділа – і пішла на зустріч. «Подружки», природно, підскочили, стали обніматися і сипати на мене компліментами.

Я дивилася на них і посміхалася. Незабаром вони запропонували пройтися по магазинах. «Відмінно. Зараз я їм покажу».

-Так, дівчата, гарна ідея. А то я втомилася ходити в розтягнутих футболках.

Було зрозуміло, що вони не очікували такого. Але моє шоу тільки починалося.

-А як вам макіяж?

-Красивий, а чому питаєш?

-Так ось років 5 вже не фарбувалася.

Думала, руки вже не пам’ятають. І взагалі, ви чудові подруги, що стільки років приймали мене з розтягнутою футболкою і без макіяжу.

У цей момент всім стало ясно, що ранковий телефонний дзвінок не завершився тоді, коли планувала Сніжана.

-Та заспокойся ти, ми ж просто пожар тували.

-Я оцінила жар т. Спасибі за те, що стільки років були моїми подругами. Але з сьогоднішнього дня забудьте номер мого телефону.

КІНЕЦЬ.