Я живу в мальовничому місці, розташованому серед гір, що ідеально підходить для туризму. Наше літо запрошує на шашлики та купання у річці, а зима вабить любителів лижного спорту.

Якось ми з чоловіком вирішили отримати з цього зиск, відкривши готель, який відтоді став нашим основним джерелом доходу. Я особисто стежу за чистотою та готую для наших постояльців. Несподівано мені зателефонувала моя найкраща подруга, бажаючи приїхати та зупинитися у нашому готелі.

Я погодилася, хоч і всього на кілька днів, тому що наші номери були повністю зайняті на сезон. Подруга різко відмахнулася від мене і кинула слухавку.

У призначену п’ятницю я приготувала розкішний бенкет в очікуванні її приїзду. Вірна своєму слову, вона з’явилася із сином на буксирі. Тут подруга безтурботно й повідомила мені, що збирається залишитись на цілий тиждень, пославшись на відпустку.

Здивована цим, я повторила умову про два дні, пояснивши, що не можна ставити під загрозу давні замовлення постійних клієнтів. Подруга зневажливо запропонувала знайти інше місце для них, на що я твердо відповіла, що моя відповідальність – це мій заробіток.

Назвавши мене скупердяйкою, подруга продовжувала вести себе зухвало. У відповідь я зателефонувала до найближчого готелю, щоб забронювати номер. Її обличчя спотворилося від гніву, коли вона дорікала мені в тому, що бізнес для неї важливіший за дружбу.

Але все ж таки, варто зазначити, що подруга йти не збиралася. Через два дні мій чоловік попросив її виїхати. Вона кинула образи на нашу адресу і заявила, що нашій дружбі настав кінець.

Її зухвала поведінка зміцнила мене в переконанні, що без такої подруги буде лише краще. Вона вторгалася у моє життя лише тоді, коли їй було зручно. Загалом, подруга пішла, а куди – не має значення. Моїм наміром була гостинність, але вона перша переступила межі.

КІНЕЦЬ.