Коли я вийшла на пенсію, то думала, що все, тепер настане туга. Діти мої далеко живуть, з онуками тільки влітку бачуся. Хоч з дітьми я і зідзвонююся, але мені не вистачало живого спілкування. А навесні вирішила, що поїду до своєї подруги на дачу за місто.

Вона якраз кликала до себе в гості, так і природа поруч, так що має все пройти добре. Вона як вийшла на пенсію, то відразу стала розважати себе, як тільки можна.

Відкрила газетку, простежила які заходи будуть проходити, тепер часто на них ходить. Так ще й в кіно вона регулярно, хоча б раз на тиждень ходить. Для пенсіонерів там окрема знижка. Моя подруга говорить так: — Хоч і є всякі болячки, але життя потрібно сповна прожити, поки є можливість.

Нещодавно подруга стала відвідувати танці для пенсіонерів. Вони проходять в парку, на відкритому повітрі. Там так гарно, квіти ростуть, спеціально сцену спорудили, ліхтарики включають. — Напевно, у тебе від кавалерів відбою немає, — запитала я жар тома.

— Та які там кавалери, я незалежна, такою і хочу залишитися. Під кінець літа онуки поїхали, так що я вирішила знову поїхати до своєї подруги на дачу в гості. І тут вона мені повідомляє, що ніби заново наро дилася — заkохалася. — Я сиділа в кіно, зал був практично порожнім. І тут підходить він … сідає поруч зі мною. А я nожар тувала, запитала «Що місць вільних немає?»

— А ви віддаєте перевагу сидіти самій? Добре, я пересяду. — Ні, залишайтеся вже. Так і відбулося їхнє знайомство. Вони стали частіше ходити в кіно, потім і на побачення. Тепер парочку неможливо відірвати один від одного і на танцях.

КІНЕЦЬ.