У мене є подруга, і ми з нею дружимо 6 років. Останні два роки дуже близько дружимо. Вона приходить у гості із сином без попередження та без дзвінка (це, щоб ви розуміли, наскільки близько ми дружимо).

Останні пів року у мене все налагодилося, є хороші фінанси, в сім’ї все відмінно, а в неї чоловік не працює, живуть на пенсію дитини по інвалідності (цукровий діабет).

Вона також не працює. І ось вона прийде в гості, ми посидимо за чашкою чаю, їй у мене все не подобається. Ремонт зробили, вона каже, що вона б такий не зробила.

Якщо я щось купила, вона знову критикує. Почала помічати, що коли їй скажу що-небудь, наступного дня те, чим я хвалилася, все псувалося, все йшло не так, як я планувала.

Сьогодні прийшла подруга до нас знову, ми ремонт робимо у вітальні, вона з таким невдоволенням каже: «ти що, швидше за мене зробиш».

Ще каже, що їй не подобаються шпалери, штори, сидить, обличчя перекосило від заздрості.

Ми дітям купили настільні ігри,  вона знову фукає, каже: «Навіщо їм такі, ось у моєї дитини телефон є, нехай у ньому сидить. Він просить іграшки, я говорю, ні, телефон є».

Її дитині 9 років. Вже накипіло, і поскаржитися нема кому. Чи може, я просто накручую себе? І ще її улюблена фраза: «я не така як ти, я краще за тебе!».

КІНЕЦЬ.