У будинок забігла Марія, ледве переводячи подих. Підійшла до відра з водою, випила кухоль і сіла на стілець.

– Готуєш? – запитала вона Оксану. Та кивнула: — Михайло вареників попросивши.

Ось і ліплю. Марія єхи дно відповіла.

– Ну ліпи, ліпи. Він же голодний прийде. Нагуляється на стороні, а тут дружина йому вареників. Не життя, а казка.

– Що кажеш таке. З ким він там нагуляється? З трактором своїм, чи що?

– З трактором? Ти Катерину, продавщицю, трактором називаєш?

– Та говори вже все, вистачить загадками говорити.

– Приходжу я, значить, в магазин. Хліба і цукру прикупити, а в магазині порожньо. Чую, в підсобці шумок. Катерина хихикає і голос чоловічий. Тільки я глянути хотіла в щіліну, Іванович зайшов. Як крикнувши:”Катерина, ти де?”Так я і не побачила нікого. Не міг на хвилин п’ять пізніше прийти.

– А з чого ти Люба вирішила, що там мій Міша?

– Як кашляє почула. Він же цікаво покашлює.

– Та не може бути – – з сумнівом сказала Оксана, – щоб мій Михайло і Катерина? Він таких не любити.

– Це може він тобі так говорити, а насправді? Згадай, як вона на весіллі у Нінки його на танець запросила? Що огиди на його обличчі я не бачила.

– Вісь вмієш ти, Марійка, туману напустити. А від мене що хочеш? – запитала Оксана.

– Побігли в магазин, поки не розбіглися. Заодно і Катерині пояснимо, щоб до чужих чоловіків не лізла – – запитувала Марія. Оксана подумала. Вона вірила чоловікові, але і Марія так переконливо говорила. Тільки вони з воріт, як зустріла їх баба Зіна. Старенька, але дуже їй все цікаво.

– Дівчата, ви куди? А качалка вам навіщо? – запитала баба Зіна. Але жінки додали ходу. Баба Зіна крокувала поруч. Нарешті, вони дійшли до магазину. Марія смикнула ручку.

– Здогадалися закритися. Ну нічого, ми почекаємо. Ти, Оксана, йди до задніх дверей, а я тут ховаюся. Як твій вийде, Я покличу. Зрозуміла? – зловті шно сказала Марія.

Оксана приречено кивнула і пішла. Знайшла міцніше ящик і сіла. Вона схлипнула, уявляючи, що там робить її чоловік. У цей момент пролунав голос Марії: – Ах, ти, неrідник. Оксана прибігла на виrуки і зареготала. Марія за комір вела свого Миколая з магазину.

Переляkана Катерина зачинилася в магазині і через вікно дивилася на ті, що відбивалося. Всі знали, що Микола повністю під каблуком Марії. А тут таке. Оксана крізь сміх, запитала: – Машенька, тобі качалку дати? – Давай, я цим, зараз покажу, як мене обма нювати.

Оксана, сміючись, пішла додому. На перехресті зустріла чоловіка. Вона взяла його під руку і чмокнула в щічку. – Який ти у мене хороший. Я так сильно люблю тебе.

КІНЕЦЬ.