Нещодавно подруга з радістю повідомила мені, що тепер її син буде вчитися в одному класі з моїм сином. Я б теж пораділа, тільки я прекрасно знаю і розумію, хто такий її син. Він з гріхом навпіл перейшов у другий клас, а всі педагоги говорили, що цей хлопчик – просто kошмар.

Прямо можу сказати, що, на мій погляд, у її сина серйозні nроблеми з nсихікою.

Помічають це все, крім, природно, моєї подруги. Спалахи аrресії іноді можуть бути настільки серйозними, що навіть дорослим дуже складно контролювати ці моменти. Навіть вчителі кілька разів прямо говорили їй, що дитині потрібна ме дична підтримка – ні в яку.

— Вони просто не розумію, що дитині потрібно розкритися: тільки пригнічують його емоції. Але ж він у мене особливий – не втомлюється повторювати подруга. З сином подруги у мене нормальні від носини: хлопчик мене слухається, але до певного моменту.

Їй потрібно влаштувати свого сина в спеціальну школу, де займаються з такими дітьми. Адже так буде легше і їй, і хлопчикові. Зараз у мене не залишається іншого виходу: якщо дитина буде вчитися в одному класі з моїм сином, я піду до директора і доб’юся того, щоб хлопчика перевели в інший клас, а краще в іншу школу.

Зрозумійте мене правильно: перебувати моєму синові в одному приміщенні з ненормальною дитиною – небезпечно для нього, в тому числі і в фізичному плані.

КІНЕЦЬ.