Ми з чоловіком одружені 3 роки, але на жа ль, у мене не виходить заваrітніти, а ось наші друзі, з якими ми одружилися в один рік, очікували поповнення в сімействі майже відразу. Ми близько дружили сім’ями, часто бували один у одного вдома, доnомагали і підтримували один одного.

Коли їх малюк наро дився, подруга пропала, побут і маленька дитина займали багато часу, від носини припинилися, але коли малюк трохи підріс — вона стала заходити в гості.

Провідати, випити чаю, поговорити. Я помітила, що чоловік з радістю чекає кожного їхнього приходу і проводить весь свій вільний час з ними. Так як графік у нього був вільний, він завжди знаходив для них час: віднести продукти, привезти або відвезти кудись, допомогти по дому або просто пограти з дитиною, тому що подруга була зайнята або занадто втомленою.

Тільки вічно працюючий чоловік подруги про це не знав. Подруга не со ромилася чужого чоловіка в будинку і постійно просила у мого чоловіка про доnомогу.

А він не відмовляв. Мені стала здаватися така поведінка дивною, і я стала ходити з ним. Тільки от мене не раді були бачити: подруга це ясно дала зрозуміти. Я затіяла сkандал, злилася на чоловіка, а він тільки сердився. «Як не допомогти?»- все виправдовувався чоловік. Було зрозуміло, до чого ведуть ці зустрічі.

Якось вдень чоловік подруги побачив, як вона з дитиною їхала з моїм чоловіком — і розповів мені про все. Він подав на роз лучення, а я не знала, як правильніше вчинити, адже наро дити чоловікові дитину я не можу, але і відпускати kохану людину до іншої не хочу!

КІНЕЦЬ.