Повернувшись із роботи додому, Ігор застав дружину на кухні, де вона накривала стіл до вечері. Він мав нелегку розмову з нею. Він почав із фрази: «Мені треба сказати тобі щось важливе».

Вона нічого не відповіла. Не знаючи, з чого почати, чоловік сказав прямо, що хоче подати на роз лучення. Жінка не виглядала розсердженою чи здивованою, тільки тихо запитала: “Чому?”

Ігор уникав цього питання. Він не знав, що відповісти. Ігор не любив її вже давно, а тільки відчував прихильність. До того ж він заkохався в іншу. Не кажучи жодного слова, чоловік пішов у спальню і ліг спати . Він чув, як дружина nлаче.

Вранці з почуттям провини Ігор простяг їй на підпис договір про роз лучення, за яким залишав дружині будинок та машину. Але Світлана розірвала договір, сказавши, що їй від нього нічого не потрібне і знову почала nлакати.

Десь глибоко всередині Ігор відчував докори совісті, проте жінка, з якою він поділив багато років спільного подружнього життя, стала для нього зовсім чужою. Звичайно, Ігорю стало шкода Світлану, але зараз йому хотілося тільки одного. Він хотів виїхати до нового справжнього kохання.

Увечері чоловік повернувся пізно. Не вечерячи, він пішов у спальню і ліг. Дружина сиділа за столом і щось писала. Ігор швидkо провалився у сон. Коли він прокинувся посеред ночі, дружина все ще писала, сидячи за столом. Однак йому було байдуже, що вона робить.

Він більше не відчував із нею спорідненості. Уранці Світлана повідомила, що написала свої умови роз лучення.

Через місяць у сина були іспити у школі, вона вважала, що не варто хвилю вати його такими новинами, а потрібно постаратися протягом цього часу nродовжувати відігравати роль благополучної родини. Ігор погодився, бо мав визнати, що це правильне рішення.

Так вони прожили ще кілька тижнів разом, а згодом чоловік поїхав. Після цих подій він дізнався, що його дружини не стало. Виявилося, вона була хвора.

Ігор був вражений, бо вона ніколи не говорила про хво робу. Але його мудра та добра дружина, знаючи, що їй залишилося недовго, останнім зусиллям волі подбала про те, щоб зберегти в очах сина його імідж доброго батька та люблячого чоловіка.

КІНЕЦЬ.