— У неї претензія: чому я їй нічого не висловлювала, – ділиться з подругою Жанна.

– А я відповіла, чому. Хто вона мені? Я їй квартиру залишила? Ні, синові. І розмовляти я буду тільки з ним.

— А до того, як у них скандал на цю тему трапився, вона не припускала, що поводиться надто нахабно?

Ні? Стосовно матері чоловіка, яка, взагалі-то, до себе додому прийшла, так було нормально поводитися? – відповідає подруга. – А тепер ти, бачиш, штовхаєш сім’ю до розлучення? Не вона забрехалася, а ти штовхаєш? Ну і справи…

Жанні 48 років, півтора року тому одружився її 26-ти річний син. Обраниця сина дівчина не місцева, Жанна здебільшого останніми роками живе й працює в області під Києвом, неподалік у жінки капітальна дача – колишній батьківський дім, який було «доведено до розуму» покійним чоловіком жінки.

Чоловік був на 17 років старший за Жанну, пішов з життя 4 роки тому. Тоді ж жінка і переїхала фактично. У міській двокімнатній, яка записана тільки на Жанну (чоловік оформив дарчу), залишався дорослий син, жив певний час сам, потім привів свою Вероніку. Коли невістка дізналася, що носить дитину (ніби ненавмисно), молоді люди розписалися.

Зареєстрована Жанна в міській квартирі і змінювати це нерозумно. Та й одна з кімнат – цілком її. Там лежать речі, Жанна і раніше зрідка там ночувала, коли зустрічалася з друзями в місті, проходила обстеження або відвідувала якісь розважальні заходи.

Син на кімнату матері не зазіхав, а у Жанни, зрозуміло, є від квартири ключі. Відбуваються її ночівлі в міській квартирі не часто, влітку вистачає клопотів і на дачі, взимку – кілька разів на місяць навідується. Тепер ще й для того, щоб провідати онуку, яка зʼявилася на світ кілька місяців тому.

Синові жінка відразу сказала: живете тимчасово, вона не збирається відмовлятися від квартири. Хто знає, на скільки ще в неї вистачить сил і здоров’я, щоб жити за містом. Так, дача упорядкована, але жити в будинку це зовсім інше аніж в квартирі.

— У мене немає величезного городу, але все одно за ділянкою потрібен догляд, та й свій дім – це завжди необхідність щось робити, лагодити, стежити, упорядковувати, – пояснює жінка. – Це зараз я працюю і в мене є гроші, щоб заплатити і мені прийдуть і допоможуть, а потім – невідомо.

Син був згоден, Вероніка – теж, хоча її, власне, не дуже питали. Заміське життя син не любить, Жанна не примушує приїжджати до неї щось робити чи відпочивати на дачі. Загалом, поки не вирішила, що саме здаватиме на пенсії, та й до пенсії ще далеко.

Помічати, що невістка якось не так її зустрічає, жінка почала ще на етапі виношування дитини Веронікою. Було незадоволене обличчя, коли вона відчиняла двері своїм ключем. Ніколи не запропонує чай, а раніше щебетала щось і постійно пропонувала то одне, то інше.

Списала тоді все свекруха на важке самопочуття дружини сина. Після появи на світ малюка, теж якось не порушувала питання, коли невістка віталася через губу, але останні візити невдоволення Вероніки приїздом свекрухи до себе додому було дуже помітне.

— Ой, це Ви? А ми щойно заснули. А що Ви не подзвонили? Надовго?

— Почувши, що мати чоловіка збирається ночувати залишитися з суботи на неділю, невістка мовчки розвернулася і пішла до їхньої з сином кімнати, дверима грюкнула і плювати, що дитина, з її ж слів, щойно заснула. Увечері не вийшла до вечері, син їй чай із бутербродом у кімнату поніс.

Було і ще кілька разів таке. Останній випадок обурив Жанну до глибини душі. Вона приїхала, хотіла забрати щось із взуття, що залишилося з осені у квартирі. Відчинила двері своїм ключем, назустріч їй метнулася Вероніка, роздягнена до пояса, потім невістка накинула халатик і вийшла до свекрухи. Виховувати.

— Знаєте, пристойні люди все ж таки стукають якось! Я тут гола ходжу, щойно з ванни. Ми з донькою не спали всю ніч, у неї зуби ріжуться. А Ви вриваєтеся вічно без попереднього дзвінка. Ну хто так робить? Ви мене зненацька чи що застати хочете? Спіймати на чомусь? Або перевірити, а чи завжди у квартирі чисто? Ось зараз дуже незручно вийшло…

Жанна відповіла невістці, що нічого нового вона в ній, роздягнутій, не побачила. У принципі, на цьому й усе. Залишатися вона не збиралася, взяла черевики і кросівки і поїхала, зачинивши двері ключем, навіть до сплячої онуки не стала проходити. А синові зателефонувала.

— Все йому сказала, про те, що дружина в нього хамка, що я приходила, приходжу і буду приходити у квартиру без дзвінка. Тому що я приходжу до себе у квартиру, а не у власність Вероніки. Якщо невістці щось не подобається, нехай вона котиться під три чорти. І якщо її ще раз зустрінуть подібним чином, то викотитися вона, Жанна, їй допоможе.

Син сказав матері одне слово: «Зрозумів». Мабуть, у чоловіка і дружини відбулася непроста розмова, бо наступного дня від невістки прилетіло повідомлення: «Ви спеціально, так? Ви нас до розлучення штовхаєте? Вам хочеться внучку без батька залишити? Чому Ви мені нічого не кажете, а чоловікові моєму скаржитеся?»

Жанна відбила невістці у відповідь: «Я скаржуся не тільки твоєму чоловікові, а й своєму синові. Розлучення вашого мені не потрібно, я лише хочу, щоб мені в моєму домі мені не хамили».

— Тепер думаю, – каже жінка. – Скріни синові надіслати чи як?

А ви що скажете? Хто правий? Може, якщо вже Жанна залишила синові з невісткою житлоплощу, доречно буде не вриватися, коли їй заманеться, а все ж таки попереджати? Вероніка в чомусь права чи як?

КІНЕЦЬ.