Правильно кажуть, що ревниві чоловіки з ревнивими жінками навіть поряд не стояли. У мене сестра від ревнощів, здається, зовсім з глузду з’їхала.

Почну із початку. Прозвучить грубо, але правдиво, сестра в мене недоглянута жінка. Ось знаєте цих бридких каченят, але не як із казки, а реально бридких? Вона така. Горбиться страшенно, волосся, як клоччя, ні за шкірою, ні за нігтями не стежить, одягається абияк, хоча гроші в сім’ї є.

Єдине, за що її похвалити можна як жінку – в будинку завжди лад і за дитиною стежить ретельно: він у неї завжди в новенькому, з іграшками, на кружки ходить, все як треба. Так ось. Сестра заміж вийшла у вісімнадцять років, по зальоту. Залетіла від хлопця, якого не лише за мірками нашого селища – за районними мірками можна назвати одним із найкрасивіших.

І це не просто слова – ще в одинадцятому класі Ігор брав участь у конкурсах краси, з п’ятнадцяти років у рекламі крутиться, в інстаграмі тисячі підписників, коротше – хлопець на популярний. Коли сестра від нього чекала дитину, все місто гуділо, що вона спеціально це зробила, на неї й всю нашу сім’ю стільки бруду вилили, навіть згадувати страшно.

А потім вони почали разом жити, і Ігор усі ці розмови жорстко присікав, а тих, хто про неї погано говорив – із кола свого спілкування викреслював. І все було б добре, адже живуть вони вже понад п’ять років, син росте, коханий татом і мамою, але останнім часом сестра з глузду почала сходити від ревнощів.

Гаразд, її зрозуміти можна, коли мужик гарний, коли навколо нього стільки жінок – тут і сліпий ревнувати почне. Але вона вже межі переходить! Мовчу про істерики, про те, що вона його телефон тишком-нишком переглядає і сторінки в соціальних мережах. Почала стежити за кожною жінкою з його оточення, навіть за тими, кому за сорок років.

У них квартира є, яку вони здають, нещодавно заселила туди дівчину, і в сестри параноя почалася. Вона впевнена, що це коханка Ігоря, що він її туди поселив, щоб з нею розважатися там у будь-який час. Стала туди заїжджати несподівано, всі докази шукає і шукає! Натурально кажу – поїхав дах.

Я з нею вже й так, і так розмовляю, пояснюю, що треба було б трохи приструнити свій пил, бо такі мужики на дорозі не валяються, якось йому все набридне, і дитина його не зупинить. Але їй байдуже. Вона не перестає слідкувати за ним, та докучати істериками. Краще б за собою слідкувала та привела себе до ладу, щоб бути впевненою у собі, як її чоловік.

КІНЕЦЬ.