Чи варто пробачати зради дружини заради дітей? Я не знаю, але хочу почути думку читачів. Власне, для цього я і написав цю історію зі свого непростого сімейного життя.

Прожили з дружиною 11 років, із них 7 років у шлюбі. У нас двоє прекрасних хлопців – 6 та 3,5 роки. Починали життя нелегко — ні грошей, ні житла, ні дітей. Єдине, у дружини був за плечима шлюб із першим чоловіком-пиякою.

Дружина у мене просто розумниця і красуня, медаль у школі, 2 дипломи, зовні ефектна, дуже гарна товариська мініатюрна блондинка, але характером її бог обдарував твердим. Уперта, цілеспрямована, все пробиває чолом, не визнає своїх помилок.

Не скажу, що шлюб був ідеальним. Все як у всіх: злети та скандали, сварки та примирення. Життя змінилося з появою дітей, яких я спочатку у свої 23 роки ніяк не хотів. Я не знав, як я ставитимуся до дітей, але взявши першого в руки, я зрозумів, що моє.

Я з дитиною (а потім і обома) гуляв, грав, годував частіше, ніж вона, виховував, їздив лікарнями, укладав спати і будив. Діти стали для мене віддушиною. При тому, що дружина була у декреті та займалася домашніми справами.

Як годиться через півтора роки втекла на роботу, оскільки, за її словами, вдома божеволіла. Потрібно відразу сказати, що при цьому я в рази більше її заробляю і проблем із грошима немає.

Я не п’ю, не маю шкыдливих звичок, веду активний спортивний спосіб життя. Чого я не робив? Я насправді закинув дружину як жінку — мінімум уваги та емоцій, але в ліжку все було чудово). Все йшло у дітей та роботу.

Ми стали роки 3 тому віддаляться одне від одного. Але при цьому подарунками я її балував, подарував свою машину, двічі на відпустку з подругою (сам із дітьми залишився).

І ось у лютому вона приїхала з відпустки з подругою вся щаслива та вдячна. Я й не помітив цього, бо був захоплений роботою та дітьми. Ну і її емоції пішли, як кажуть ліворуч, про що я дізнався через пів року. Розлад і скандали до літа лише посилювалися.

Я вже відчув, що все негаразд. Взяв у червні вперше її телефон до рук і знайшов любовне листування з 26-річним хлопцем (їй 35 років), яке, як потім вона говорила, нічого не означало. Влаштував скандал, сказав, що залишуся хоча б заради дітей, і що все відновлюватимемо.

Почався медовий місяць на 2 тижні — прогулянки, подарунки, поцілунки, лагідні слова, а потім чомусь знову скандали та сварки на тлі спільного будівництва дачі та ще чогось. Я поки що не розумів чого. З’їздили всією сім’єю в відпустку, але все одно відчував, що щось не те.

Вперше у ліжку дружина просто відвернулася і вперлася у подушку. Я зробив деталізацію дзвінків і просто був в шоці. Дружина з лютого листувалася з кількома номерами по 100 повідомлень на день. Як потім з’ясувалося, один — це її колишній залицяльник, який був ще до мене.

Другому належали всі інші номери. Я відстежив її пересування камерами і виявив, що за останній тиждень вона з ним зустрічалася 3 рази на порожній квартирі брата, типу затримуючись на роботі.

Знову скандали, розбирання. Майже дійшли до розлучення. Викликали батьків, але потім емоції вщухли. Поговорили. З’ясували причини її вчинку, про які я писав вище. Вона сказала, що закінчила стосунки з ним.

Знову медовий місяць. Були, звісно, і мої зриви, але були і квіти, і поцілунки, і сюрпризи, подарунки. А наприкінці вересня я почув за допомогою диктофона “я тебе кохаю” від неї до нього.

Знову скандал, з’ясування стосунків, походи до психотерапевта для обох. Розірвала з ним стосунки, записавши все на диктофон.

І ось 3 тижні все гаразд, знову диктофон поклав їй у сумочку. Знову обід, знову вони спілкуються, цілуються. Завтра їду подавати на розлучення.

При думках про дітей плакати хочеться. Душі в них не чаю, але ми маємо право на щастя, а не на цю агонію. При цьому весь цей час говорила і писала мені: “кохаю тебе, мій чоловік”. Таке не лікується. Обдурила чотири рази.

КІНЕЦЬ.