Крик душі. Бісять родичі чоловіка. Все життя я мріяла про хорошого чоловіка та сім’ю, яка б мене прийняла. Але збулася лише одна частина.

Чоловік добрий, завжди допоможе, не відмовить. А ось його батьки, це просто щось із чимось.

Почалося все з того, що свекруха почала ревнувати свого сина до мене. Звикла, що він завжди поряд.

І завжди її привезе, забере, грошей дасть. Думала, одружимося, і вона відстане від нас. Не тут то було.

Почалося просто якесь пекло, дзвінки по тисячу разів на день: «ось ви не приїжджаєте, твоя дружина нас не любить і не поважає».

Хоча їздимо до них щотижня. І на тижні буває, просто бачимося 2-3 рази.

Але звичайно, як без улюбленої попелюшки, яка живе у квартирі, яку батьки їй виділили і платять за неї комуналку. У відповідь на це вона їх материє, влаштовує скандали, мовляв їй нічого не дають.

І для них вона найкраща дочка у світі. Щоб ми не зробили, ми завжди погані. Особливо чоловік.

Купили нещодавно машину в кредит, на перший внесок подарували гроші мої батьки, на що у відповідь свекруха образилася і сказала, краще квартиру купили б. Мене просто це виводило з себе там.

Тобто мої батьки, на їхню думку, є багатими людьми, які на перший внесок квартири дадуть півмільйона. Машину купили, бо нам це необхідність.

І завжди при кожному дзвінку згадують це. Ні, щоб сказати, що вони молодці.

Ми в них жодної копійки ніколи не просили. І щоразу цей цирк відбувається, як свекруха ображається, йде.

Мій чоловік бігає і каже: “Мамо, заспокойся”. Та каже: “ви мене не любите” і починає плакати.

Як я стомилася від цього. Вони руйнують наш шлюб. Чоловік нічого не бачить і каже, що вони хороші та найкращі.

При цьому нам ні в чому не допомагаючи. Як можна не допомагати своїм дітям, я не розумію.

Мої батьки за будь-яких труднощів завжди готові нам допомогти, як матеріально, так і морально. З чоловіком я розлучатись не хочу, адже кохаю його.

Та й безглуздо через це сім’ю руйнувати. Востаннє посварилися через те, що Новий Рік він хоче святкувати зі своїми батьками, а я хочу зі своїми, у результаті вирішили кожен відзначає зі своєю ріднею.

Та знаю, це марення. Але терпіти цей цирк я не хочу, і псувати собі настрій також. Просто я не знаю, що робити?

КІНЕЦЬ.