Заміж я вийшла рано, у 18 років, а у 19 з’явилася перша донька. Мій чоловік не з нашого міста, свого житла в нього немає, от і почали жити з моїми батьками. У них у ті часи була 2-х кімнатна квартира, в якій ми всі й проживали, а ще була однокімнатна квартира, там жила моя бабуся, потім вона потім переїхала до сина.

Моїй доньці тоді було 5 місяців, коли я вирішила поговорити з батьками, щоб вони дозволили нам переїхати в цю квартиру. На що моя мати відповіла відмовою, сказавши, що вони вирішили змінити 2-х кімнатну і 1-у квартири, і купити 3-х кімнатну квартиру і дачу.

Почали мене вмовляти, що з мамою легше жити, мама завжди допоможе і таке подібне. З огляду на свій вік чи свою тупість, звичайно, я погодилася. Навіть чоловіка вмовила, який наполягав на переїзді навіть у орендовану квартиру. Ну, що зроблено, те зроблено.

Коли закрутився весь процес із обміном квартир, мою маму скоротили на роботі. Працював лише батько та чоловік. Грошей вистачало. Потім ми усі переїхали до нової квартири, радощів було багато. У кожного своя кімната, у нас із чоловіком у батьків та у доньки.

Ремонт і весь клопіт. Так минуло ще шість місяців. Коли все це вгамувалося, стало зрозуміло, що мама моя не збирається влаштовуватися на роботу, вона сказала, що сидітиме з донькою, а я щоб йшла працювати. Я й погодилась. Вступила до інституту на заочне і пішла працювати. Вона вдома із донькою сиділа.

Треба сказати, що садочок нам дали пізно, коли доньці було 5 років. Весь цей час вона була з бабусею. Я мамі за це дуже вдячна. Через свою роботу і роботу чоловіка, ми додому практично приходили тільки ночувати. Чоловік осінь сердився, що не я сиджу з дитиною, він увесь час мені казав, що зможе і мене, і дочку утримувати.

Я начебто погоджувалася, але моя мама наполегливо говорила, що я маю працювати. При цьому всю свою зарплату я віддавала їй, оскільки вона говорила, що доньці потрібне це, доньці потрібне те. Хоча ми у вихідні їздили в магазин затарювалися продуктами та купували всі доньці.

Все б нічого, але потім я випадково почула розмову моєї мами та її подруг, де вона розповідала, як вона забезпечує мою доньку, все їй купує, одягає, годує всю сім’ю. На що її подруги вигукували, а що молоді, вони ж працюють, зовсім не забезпечують свою дитину, моя мама сказала, що ми мало заробляємо і не можемо нічого. До речі сказати, що в мене, що в чоловіка зарплати хороші. Ми повністю оплачували всі витрати.

Я все це проковтнула, не стала сваритися і доводити, що це неправда. Я не конфліктна людина. Коли доньці дали садок, а я закінчила інститут, вся історія повторилася, тільки надавалися оплата інституту, що мої батьки сплатили нібито моє навчання.

Хоча все навчання мені оплачував чоловік. Я знову промовчала. Нині моїй доньці 10 років, рік тому у нас народився син. Я сиджу у декреті. Моя мама не працює (забула згадати, що вона не пенсіонерка, їй лише 52 роки). Тато зараз теж не працює (йому 54 і теж не пенсія). І виходить, що працює мій чоловік сам. Мама мене все на роботу жене, але чоловік не дозволяє мені. Каже, вдома з дітьми сиди.

Найприкріше, що моя мама і працювати не хоче, і з дітьми допомагати, проте всім своїм подругами розповідає, як вона нас усіх забезпечує і все робить по дому. Мабуть, я просто лежу цілими днями. Моя бабуся постійно мамі каже: «йди, працюй».

Але у мами одразу починає тиск підніматися, одразу все болить і все з роботою ніяк. Чоловік мого почав докоряти, що мало заробляє, але дозвольте він все один тягне.

Він мені пропонує або з’їхати на орендовану квартиру або кредит на житло взяти, щоб поїхати від батьків. Я восени хочу, але як я можу залишити своїх батьків, які не працюють, вони ж мене виростили. От і виходить замкнене коло якесь. Разом жити, сил немає і залишити страшно їх без грошей. І навіть не знаю, що робити. Конфлікти постійні.

КІНЕЦЬ.