Я швидко дорослішав і завжди покладався лише на себе.

Мені ніколи не подобалося, коли люди намагалися нав’язати мені свої думки, адже я мав свої погляди на життя. Але коли я зустрів Світлану, то все змінилося.

Спочатку Світлана здавалася мені серйозною і дорослою людиною, але після весілля я зрозумів, що вона не має власної думки.

За неї все вирішували її батьки.

Ми жили у її квартирі, яка була у жа хливому стані, і я запропонував зробити ремонт.

Але коли я заговорив про це, Світлана відразу подзвонила батькам, і вони розсердилися на мене за те, що я хочу розпоряджатися їхнім майном.

Коли ми приїхали до батьків Світлани, я побачив, що їхня квартира була в такому стані, як і наша.

Мої новоспечені родичі їли зі старого посуду із тріщинами.

Це для мене, чи знаєте, показник…

Після цього я купив тарілки, але коли батьки Світлани дізналися про це, вони назвали мене марнотратом і сказали, що я їх не поважаю і намагаюся їх якось образити цим вчинком.

Я більше не міг цього виносити, зібрав речі та подав на розлу чення. Зараз я живу в чистій та просторій квартирі з нормальним ремонтом та посудом, і я набагато щасливіший.

Я просто не можу мати справу з людьми, які не прагнуть жити найкращим життям із усіх можливих.

Для мене це безглуздо, коли людина задовольняється мінімумом і не намагається покращити своє життя.

Добре, якби вони витрачали зайві гроші, наприклад, на подорожі, але, ні. Економія, економія і лише безглузда економія!

КІНЕЦЬ.