Побачивши, що у них вдома, я, звичайно, зрозуміла, чому у мого Максима, окрім дружини, є ще і я.

Дома у них, м’яко кажучи, не затишно, та й його дружина нічого з себе не представляє. Так вийшло, що мені довелося побувати у них вдома, і я все побачила на власні очі. А потім жінки хочуть, щоб чоловіки були їм вірні і не стрибали у гречку.

Максим ніколи особливо не скаржився на свою сімейну ситуацію. Він завжди був стриманим і говорив, що вдома “все нормально”.

Але я знала, що “нормально” означає зовсім не ідеально. Я завжди розуміла, що він залишається зі мною не лише через пристрасть, а й через те, що вдома йому просто важко.

Ми зустрічаємося вже понад два роки. Максим – харизматичний, успішний, завжди в костюмі, з ідеальною зачіскою і впевненістю в кожному жесті.

Я була впевнена, що вдома його зустрічає така ж доглянута і гарна жінка. Але те, що я побачила, стало для мене повною несподіванкою.

Того дня він подзвонив мені в обід.

– Привіт, Настю. Слухай, тут така ситуація. Можеш підвезти мене? Машина в сервісі, а мені потрібно заїхати додому.

– Звичайно, Макс. Куди їхати?

Ми домовилися зустрітися біля його офісу, і я швидко під’їхала. Дорогою ми говорили про звичайні речі: роботу, погоду, якісь дрібниці.

Але коли ми під’їхали до його будинку, я побачила типовий панельний будинок, і це вже здивувало мене. Чоловік, який носить годинник за кілька тисяч доларів, живе в старій “хрущовці”?

– Це тут? – не втрималася я від питання.

– Так, – коротко відповів він, наче не хотів обговорювати цю тему.

Ми піднялися на третій поверх. Максим відкрив двері, і вже з порогу мене здивував запах – затхлий, змішаний із чимось смаженим.

У коридорі стояв старий радянський сервантик, а підлога була застелена потертою доріжкою.

– Не роззувайся, – сказав він, але я тільки стенула плечима.

У кімнаті я побачила жінку в розтягнутому светрі та халаті поверх нього. Її волосся було зібране в якусь недбалу “медузу” на голові, а обличчя – я навіть не могла сказати, чи там є бодай крапля косметики.

– А це хто? – запитала вона, навіть не глянувши на мене.

– Це Анастасія, колега. Підвезла мене, бо машина зламалась, – швидко збрехав Максим.

– А, ну гаразд.

Вона навіть не поцікавилася, чому ця “колега” зайшла в їхню квартиру. Жінка просто повернулася до кухонного столу, на якому лежала гора брудного посуду, і почала щось шукати в шухляді.

– Макс, я йду в магазин. Що тобі купити? – кинула вона, не підводячи голови.

– Нічого, ми вже їдемо, – відповів він, і вона тільки махнула рукою.

Я стояла наче остовпіла. У кімнаті було захаращено, скрізь лежали якісь старі речі, книги з пожовклими сторінками, обдерті шпалери. В кутку стояла клітка з хом’яком, а поруч – таз із якимись речами для прання.

Максим взяв із кімнати якісь документи й сказав:

– Пішли.

Ми вийшли, і я довго мовчала. Коли ми сіли в машину, я не витримала.

– Макс, ти справді тут живеш?

Він подивився на мене з притиском у голосі:

– Настя, я живу, як живу. Моя квартира зараз ремонтується, а тут ми живемо з її мамою.

– І ти це терпиш? – не могла стриматися я.

– Ну, а що робити? Це її дім. Вона не хоче переїжджати, а я заради дітей тримаюся.

Я була дуже спантеличена. Така жінка, такий побут – і цей чоловік терпить це заради дітей?

Після того дня я ще більше переконалася, що я для Максима – як ковток свіжого повітря. Я дарую йому тепло, красу, затишок. Я зустрічаю його в красивій сукні, завжди доглянута, завжди з посмішкою. І чому його дружина цього не розуміє?

Жінки хочуть, щоб чоловіки були вірні, але нічого не роблять для цього. Дім – це не просто місце, де спиш і їси. Це місце, де хочеться залишатися. І якщо жінка цього не розуміє, то вона втрачає свого чоловіка.

Тепер я ще більше переконалася, що роблю правильно, залишаючись із Максимом. Він заслуговує на щось краще. На мене. І мені дуже хочеться, щоб ми з Максимом були не просто закоханими, а стали родиною.

Джерело