2 дні тому у мене була моторошна зустріч, коли я відвідувала батьків мого хлопця Миколи. Його батьки, Лариса та Микола, багато років працювали за кордоном: Лариса доглядальницею в Італії, а батько – водієм вантажівки у Німеччині та Польщі.

Після багатьох років життя за кордоном вони повернулися на батьківщину, щоби заснувати власний бізнес. Доїхавши до їхнього будинку, я була вражена побаченим.

Їхній будинок був палацом – чудовою будовою з розкішним інтер’єром та найсучаснішими зручностями, включаючи розумну сигналізацію, штори з дистанційним керуванням, сенсорне освітлення та римську сауну.

Вони навіть мали літню кухню, розташовану серед прекрасного ландшафтного саду, прикрашеного штучним фонтаном і альпійською гіркою. Однак найбільше мене вразило те, де ми обідали.

Нас привели на старомодну літню кухню з хитким дерев’яним столом, дерев’яними вікнами з протягами та купою мух. Лариса підперла вікно ганчіркою, вигукуючи, що тепер усе гаразд.

Здивована, я запитала Миколу, чому його батьки вирішили жити так, незважаючи на їх очевидне багатство. Він пояснив, що батьки збудували розкішний будинок насамперед для галочки, навіть відключили всі комунікації.

Вони купалися під літнім душем у дворі, а їхня екстравагантна ванна залишилася недоторканою досі. Я була спантеличена їхньою незрозумілою логікою.

Вони були багаті, але воліли жити в старій коморі, підтримуючи чудовий будинок просто як виставку для друзів та сусідів. Я не могла не боятися, що Микола може зрештою запозичити цей своєрідний спосіб життя. Якщо це станеться, я точно подам на розлучення.

КІНЕЦЬ.