Марія Сергіївна ніжно любила своїх дочок і з великою увагою дбала про них, навіть коли вони стали дорослими. Вона виховувала їх строго, сподіваючись, що вони виростуть чесними та відповідальними, на відміну від неї самої, що виросла у сирітському притулку. Коли Марії було 5, її відправили до дитячого будинку після того, як її батьки загинули в автомобільній катастрофі.

Вона більше ніколи не бачила нікого зі своїх родичів, за винятком фотографій у маленькому альбомі, який подарували їй батьки – і яким вона дуже дорожила.

Якось Марія навіть побилася із зухвалим дівчиськом зі своєї кімнати, яка гортала її альбом. Це призвело до того, що всі почали вважати її дивною. Через роки Марія стала матір’ю, а ще через багато років – тещею. Якось її молодша дочка Діана привела додому свого хлопця Ігоря, який здався Марії знайомим.

Коли Ігор пригадав, що його маму звали Оленою Сергіївною, Марія зрозуміла, що вони родичі. Згодом Діана показала Марії фотографію Анжели, сестри Ігоря, яку вона бачила в них удома.

Коли Марія побачила фотографію, вона зрозуміла, що це та сама фотографія, що була колись у її альбомі . Діана та Марія відразу ж вирушили відвідати Ігоря та його родину.

Перебуваючи там, вони здивувалися, зустрівши давно втрачену сестру Марії — Оленьку. Вона розповіла їм, що вони з бабусею пережили автомобільну аварію, але не змогли забрати Марію із притулку через стан здоров’я її бабусі.

Після відходу їхньої бабусі на той світ Оленьку удочерила подружня пара і відвезла до іншого міста.

Сестри обіймалися та плакали. Ігор зрозумів, чому він миттєво відчув зв’язок із Діаною, бо вона нагадала йому його сестру Анжелу. Возз’єднання сестер стало можливим завдяки знайомству їхніх дітей.

Сім’я була у нестямі від радості, що вони знайшли один одного після стільки років. Найважливішим було те, що тепер вони всі були разом, і тепла історія їхнього возз’єднання принесла в їхнє життя величезне щастя.

КІНЕЦЬ.