Мені пощастило із тещею. Галина Василівна прийняла мене за рідного сина. Завжди проявляла турботу, якщо я сперечався з її донькою, то теща ставала на мою сторону. В разі якоїсь потреби, вона без зайвих роздумів приходила на допомогу. Та найголовніше – ніколи не вмішувалася у наші з Юлею стосунки.

Нещодавно я зробив дівчині пропозицію. Ми вирішили не робити пишне гуляння, а відсвяткувати у тісному сімейному колі. Після церемонії зібралися в ресторані, гарно проводили час, слухали поздоровлення від рідних. Коли настала черга Галини Василівни сказати слова привітання ми всі затихли в очікуванні приємних слів. Та натомість отримали надзвичайний подарунок.

Батьки Юлі купили нам квартиру й вручили ключі від житла. Вони попередили сватів, що дають нам дім, а ті повинні допомогти з ремонтом. Я навіть мріяти не смів пор власне житло, а тут одразу розпочнемо сімейне життя у своєму куточку.

На час, поки у квартирі тривали ремонтні роботи, ми з Юлею переїхали до її батьків. Вдень я ходив на роботу, а ввечері їхав на квартиру, де робив ремонт зі своїм батьком. Таке життя неабияк виснажувало та я знав заради чого це роблю.

Моя впевненість у щасливому майбутньому рухнула в одну мить. Мені потрібно було на роботу занести свідоцтво про шлюб. В обід заїхав на квартиру, але документу ніде не було. Зателефонував до дружини, вона розповіла, де шукати. Відкрив потрібну шафу, почав переглядати й побачив документи на нашу квартиру.

Швиденько переглянув вміст, а потім мало не зомлів від побаченого. Виявляється квартира оформлена на тещу. Я думав, що цьому є логічне пояснення, тому зачекав до вечора. Коли вся родина зібралася за столом, запитав їх, що означає моя знахідка.

-Те й означає. Квартиру я оформила на себе, так безпечніше – спокійно пояснила теща.

–А яка загроза може бути, якщо ви оформите власність на Юлю? – не заспокоювався я.

-Синку, життя непередбачуване. Сьогодні ви кохаєте один одного, а завтра ні. Я не хочу, щоб моя дитина залишилася біля розбитого корита. Тому у будь-якому випадку квартира належатиме їй.

-Тобто ви не впевнені, що ми проживемо разом до кінця наших днів? Думаєте наш шлюб якась розвага чи що? – я розгнівався не на жарт. – Ти знала про вчинок матері?

Юля дивилася на мене зляканими очима. Вона не наважувалася відповісти й лише мовчки кивнула головою.

-А те що мої батьки роблять ремонт для вашої з Юлею квартири це нормально?

Мені ніхто нічого не відповів. Я не мав бажання залишатися у цій квартирі біля цих людей. Зібрав свої речі та повернувся до батьків. Я не чекав такої підлості від коханої. Що буде з нашим шлюбом я не знаю, але назад повернуся лише за умови, що квартиру оформлять на нас обох. Я теж повинен себе застрахувати на майбутнє, до того ж ремонт обійдеться в таку ж суму, що і квартира.

КІНЕЦЬ.