— Життя скоро закінчиться, а я одна. Дочка вийшла заміж, Час влаштовувати своє особисте життя, мені вже 45 років. Яна взяла телефон і подивилася на останнє повідомлення чоловіка із сайту знайомств: «Давай сходимо на побачення? Вже місяць переписуємося». Вона була щасливою, звісно погодилася, і сама призначила місце зустрічі. Чоловік був дуже симпатичним, його аватарка була схожа на обкладинку журналу.

Тільки незрозуміло, який в нього зріст. А ось у Яни аватарка десятирічної давності. Вона вже давно не така розкішна. Але зневірятися не збирається, зробить макіяж, зачіску і піде. Вона чекала незнайомця із сайту знайомств неподалік призначеного місця, хотіла переконатися, що він нормальний. І ось він з’явився. Високий, з букетом квітів. Виглядав навіть краще ніж на фотці. Яна глянула в дзеркальце і пішла. — Яна?

— здивувався красень. — Так це я. Ти не радий? А він був розчарований. Він неохоче простяг Яні букет: — Ти на аватарі виглядала молодшою. – І ти не хлопчик. — Але ти … — підбирав він слова, — мені взагалі не підходиш. — І що тепер? — Запитала вона. — Гаразд, ходімо до мене. Проведемо ніч, але вранці ти тихо підеш. — Та ти придурок! — Сказала Яна і жбурнула букет йому в обличчя.  — Істеричко, що ти собі дозволяєш?

— Сказав він і різко схопив Яну за плечі. -Відчепись від неї, хлопче, — підійшов до них літній чоловік невисокого зросту. — Та пішли ви! — Він кинув букет у смітник і пішов. Яна сіла на лаву і почала nлакати. Чоловік сів поруч. — Цей красень образив тебе, дочко? — Запитав чоловік. Яна подивилася на нього, той усміхнувся. — Чому ви смієтесь? — І додала, — я туш розмазала? — Так, трохи, — він дістав з кишені хустку, — дозволиш? Вона кивнула головою. — Мене Яна звуть, — вирішила заговорити, бо було ніяково. — А мене звуть Юрій, дочко.

— Не кличте мене донькою, я стара, мені 45. — А я подумав вам 33. Мені 57. Чоловік почав розповідати про свою родину. Виявилося, у нього двоє дітей, обидва створили сім’ї, мешкають окремо. А дружина nомерла три роки тому. З того часу він самотній. — Добре, що маю роботу. І зарnлатня хороша.

У відпустку збираюся скоро… давайте я вас проведу додому, дощ скоро піде. Вони йшли мовчки. «Він не вищий за мене, а старший на 13 років. Що подумають мої знайомі? Знущатимуться». «Вона така красива». На прощання Юрій сказав: — Яна, ви запишіть мій номер. Дзвоніть, сходимо кудись».

Яна взяла його номер, і зателефонувала наступного ж ранку. — Ви, здається, хотіли мене запросити? — Так, я з радістю. За півгодини буду у вас. — Ні ні. За годину, прошу. Яна не встигла навіть підготуватись, а Юрій уже стояв під вікнами з букетом квітів.

КІНЕЦЬ.