Вадим та його батько обговорювали романтичні стосунки, сидячи за кухонним столом. Вадим поділився своєю думкою про те, що купувати подарунки чи квіти жінкам на побачення необов’язково, і це роблять лише невпевнені чоловіки.

Його батько, зі свого боку, не погодився і пояснив, що це просто знак уваги. Вадим стверджував, що жінки рівні чоловікам і цілком здатні подбати про себе самі, і він не хотів бути справжнім чоловіком, тобто жіночим слугою.

Це розлют ило його батька, і в результаті вони дуже посва рилися. Після сварkи Вадим довго і щосили намагався знайти жінку, яка розділяла б його погляди на рів ність.

Нарешті Вадим познайомився з Юлею, розумною та цікавою дівчиною, і запропонував дружити у соціальних мережах. За кілька днів вони домовилися зустрітися особисто і сходити до кафе, причому кожен мав заплатити за своє замовлення сам.

Юля приїхала недбало одягнена, і Вадим спитав її: — А ти завжди ходиш на побачення у такому вигляді? -Ми всі рівні, і немає необхідності вбиратися або фарбуватися.

Їхнє побачення пройшло добре, і вони насолоджувалися суспільством один одного. Коли настав час розплачуватися, Вадим вдав, що забув свій гаманець , але Юля без вагань запропонувала заплатити за них обох.

Вона навіть запросила його до себе, бо знала, що він не має грошей на таксі. Хоча Вадим спочатку скептично поставився до зовнішності Юлії та відсутності макіяжу, він зрозумів, що головне – це її характер. Він цінував її почуття рівності та відсутність забобонів, які він шукав у партнері.

Зрештою, Вадим зрозумів, що рівність та повага – найважливіша у стосунках, і він знайшов дівчину, яка поділяла його цінності. Він зрозумів, що справа не в тому, щоб купувати подарунки або бути «справжнім чоловіком», а скоріше в тому, щоб ставитись один до одного як до рівних і з величезною добротою.

КІНЕЦЬ.