Нещодавно помер мій племінник Іван, залишивши свою матір, мою сестру Людмилу, одну і ні з чим. Вона навіть звернулася до адвоката, який сказав їй, що Іван переписав усе своє нерухоме майно на свою дружину Наталю.

Єдиний варіант, який залишився у Людмили – це спробувати поговорити з невісткою і дізнатися, чи вона не поділиться чимось добровільно.

Але сестра не дуже оптимістично дивиться на це. Батько Івана, колишній чоловік Людмили, незважаючи на розлучення, залишився добрим батьком для хлопця.

Він допоміг Івану здобути хорошу освіту, роботу і навіть подарував нову двокімнатну квартиру у столиці на весілля. Після його смерті Іван отримав чималу спадщину: однокімнатну квартиру, велику дачу та пристойний рахунок у банку.

Протягом багатьох років Іван допомагав матері матеріально і навіть дозволяв їй улітку жити на дачі. Однак його стосунки з матір’ю почали стрімко погіршуватися, коли він одружився з Наталкою.

Людмила ніколи не схвалювала свою невістку і постійно скаржилася на неї. Не склалися в неї стосунки і з онуками. Коли Іван захворів, було вже пізно щось робити.

Мати та дружина відвідали його в лікарні, але незабаром він помер. Саме тоді Людмила дізналася, що нічого не успадкує від сина. Все його майно перейшло до Наталі. Тепер у Людмили є лише пенсія та двокімнатна квартира. Вона не знає, як виживатиме на старості без сторонньої допомоги.

Вона думає, чи правильно вчинив Іван, залишивши її ні з чим. Сестра не знає, чи звинувачувати їй Наталю за те, що вона все забрала собі, чи Іван сам мав залишити щось матері. Я сама не знаю, чи правильно вчинив Іван. Це складна ситуація, і важко сказати, хто має рацію, а хто винен.

КІНЕЦЬ.