Мене висмикнув зі сну шум, такий гучний, що здавалося, ніби стіни тремтять. На мить я подумала, що за моїм вікном проїхав трактор.

На мій подив, шум долинав з кімнати мого сина і невістки. Шум був такий гучний, що скло у вікні вібрувало. Це було хропіння моєї невістки.

Три роки тому мій син одружився. Вони обидва працювали в Італії і нещодавно переїхали назад, коли мій син отримав роботу водія, який перевозив людей до Італії та назад.

Молоді жили в мене, доки у їхній новій квартирі йшов ремонт. Вони планували, що мій син продовжить свою роботу, а моя невістка, вихователька дитсадка, знайде роботу на новому місці.

Я турбувалася за сина, який потребував відпочинку через свою складну роботу.

Я намагалася делікатно розбудити невістку, попросивши її зробити щось проти хропіння, але хропіння незабаром відновилося. Я навіть запропонувала їй спати в іншій кімнаті, але безрезультатно.

Нарешті прокинувся мій син і попросив мене повернутись у ліжко. Це стало повторюваною проблемою: хропіння невістки заважало мені спати, а син наполягав, що все гаразд.

На мій подив, мій син та його дружина з’їхали ще до закінчення ремонту у їхній квартирі. Вони це пояснили тим, що я не даю їм нормально спати.

Я була вражена. Хропіння моєї невістки могло змагатися з працюючим двигуном, а я заважала їм спати. Де в цьому справедливість?