Я була одружена з Ігорем всього кілька років, хоча вже з перших днів спільного життя було зрозуміло, що нічого гарного з нашого шлюбу не вийде. Ігор був ревнивим і дуже легко заводився з будь-якого приводу.

Власне, йому і привід був не потрібний, більшу частину часу він був схожий на розлюченого бика, у якого пара валить з вух. Проте після розлучення з цим, вибачте мені, козлом, я навчилася більше цінувати себе та свій час. А ще в мене залишився син Марк, що теж, можна сказати, великий плюс.

Щиро кажучи, я досі дивуюся, як мені пощастило вийти заміж за Ігоря. Я завжди обирала спокійних та впевнених у собі чоловіків, а тут зупинилася на чоловіку з низькою самооцінкою та істеричною поведінкою.

Але, що було, то було. Зараз я шалено рада, що позбулася цього баласту. Щоправда, через спільного сина, нам все ж таки доводиться зустрічатися з колишнім. Найчастіше колишня свекруха забирає до себе онука на вихідні, а Ігор приїжджає туди побачитися з Марком.

Пів року тому ситуація у моєму особистому житті кардинально змінилася. Майже чотири роки я не заводила стосунки та, якщо чесно, не придивлялася до чоловіків.

А тут, на Дні Народженні у подруги, я познайомилася зі Славою. Він був милим, вихованим і легко знайшов підхід до Марка. Поспілкувавшись із ним кілька місяців, я запропонувала Славі переїхати до мене.

Нині ми живемо втрьох. Слава щодня відвозить мене на роботу, а Марка – до дитячого садка. Увечері він забирає нас назад. Мені подобається, що мій чоловік полюбляє готувати та часто пригощає нас, з Марком, смачними десертами на сніданками.

А нещодавно в одне з тістечок він поклав обручку. Чесно зізнаюся, я мало не проковтнула прикрасу, а потім, сміючись, погодилася на пропозицію руки та серця. Загалом можна було б ставити на цьому крапку. Моє життя склалося вдало. Але тут втрутився колишній чоловік.

Річ у тім, що Марк після переїзду Слави став усе частіше розповідати другій бабусі та татові про те, як вони з дядьком Славою будували кораблики, забивали цвяхи, грали в танчики чи ходили у кіно.

Це не дивно, адже цей чоловік багато часу проводить із моїм сином та знає, наскільки для мене це важливо. Марк теж бачить, що Слава щиро до нього ставиться, і тому тягнеться до вітчима. Татом його ніхто не називає. Але ось Ігор побачив у Славі потенційну «загрозу». Ексчоловік подзвонив мені минулих вихідних і почав випитувати, хто ж такий Слава.

Я чесно зізналася, що це мій наречений, і незабаром він стане моїм законним чоловіком. Навіщо було робити із цього секрет? Колишній одразу вибухнув:

– Яким ще чоловіком? Ти що собі дозволяєш?!”.

– Ігорю, сподіваюся ти зараз жартуєш? Ти взагалі-то вже рік як одружений, і я тобі істерику з цього приводу не закочувала. Чому це я не можу вдруге вийти заміж? – запитала я.

-Тому, що ти – мати! Твій обов’язок – займатися дитиною, а не своїм особистим життям. Я не буду терпіти, щоб із моїм сином жив і дружив якийсь чужий мужик із вулиці, – продовжував обурюватись Ігор.

– По-перше, Слава – не з вулиці прийшов, – вже спокійним тоном відповіла я. – А по-друге, добре, нехай буде по-твоєму. Ти можеш забрати Марка до себе і займатися його вихованням на свій розсуд.

– В мене і так дружина в положенні. Коли мені ще Марком займатися? – буркнув колишній.

– Ігорю, що ж ти пропонуєш? Займатися вихованням сина ти не можеш. Славі ти цього робити не дозволяєш. Як в такому разі повинна вчинити я? – запитала я в Ігоря.

– Не знаю. У будь-якому випадку тобі потрібно якнайшвидше розлучитися з цим Славою, і не приводити його в будинок, де живе наш син, – підсумував ексчоловік.

– Ну, я волію сама розібратися, з ким нам жити. А ти йди та доглядай за вагітною дружиною, – не витримала я під кінець розмови та кинула слухавку.

Але на цьому “вистава” не закінчилася. Наступного дня Ігор приїхав до мене на роботу в обідню перерву і знову на мене накричав. Він зауважив, що як батько нашого сина може вимагати від мене зобов’язання.

До того ж він називав мене останніми словами, стверджуючи, що я постійно тягала своїх мужиків і знайомила їх з Марком. Але такого ніколи не було. Саме навпаки, це робив сам колишній. До того, як Ігор одружився, син розповідав щонайменше про п’ять тьоть, яких він бачив разом з батьком.

Загалом, я вирішила не зважати на випади колишнього і жити своїм життям. Сподіваюся, після появи ще однієї дитини він стримає свій виховний запал. Якщо ж ні, я піду до суду. Нехай йому розкажуть про те, що він не може впливати на моє життя після розлучення.

КІНЕЦЬ.