Вже чимало часу минуло відтоді, як ми з Дмитром одружилися, вже ми разом 22 роки. Ми з ним зустрілися, коли я в стаціонарі відпочивала з подругою. І як би дивно це все не звучало, але він був там разом зі своєю мамою.

Я відразу подумала, що за якийсь мамин синочок. Невже у нього, молодого чоловіка, кращої компанії для проведення часу не знайшлося? І в той же час, Дмитро був такий симпатичний, високий, і занадто якийсь вихований та сором’язливий, нерішучий, але дуже ввічливий і розумний.

Ми ж з моєю подругою були сміливішими та відразу запропонували йому поспілкуватися. Після знайомства з Дмитром я відразу зрозуміла, який це чудовий молодий чоловік. А він, у свою чергу, теж дав зрозуміти, що я йому сподобалася: посміхався, дивився в мою сторону, намагався якось ввічливо провести розмову.

Після того, як я повернулася додому, я відразу вирішила продовжити з ним спілкування. Я стала їздити до нього в гості, познайомилася з родиною Дмитра. До речі, у нього хороші батьки, ми і досі з ними підтримуємо дуже хороші відносини.

Навіть моїй власній матері мій коханий Дмитро теж сподобався дуже. Після року спілкування та зустрічей ми з ним вирішили одружитися.

Відразу після весілля ми з Дмитром переїхали в невеличку однокімнатну квартиру, яку переписала на мого чоловіка його рідна бабуся. А майже через шість років у нас народилася донечка, і ми з чоловіком разом вирішили продати цю нашу квартиру, а також власне житло моєї мами та купили більшу трикімнатну квартиру у місті, щоб жити там усім разом.

Зараз ми живемо вчотирьох: я, чоловік, наша дочка та моя мама. Спочатку всіх абсолютно все влаштовувало: мати жила в самій маленькій кімнаті в нашій квартирі та не втручалася в наше життя. Крім того, мама допомагала нам доглядати та виховувати нашу дочку, а більшу частину часу вона тоді проводила на роботі.

Тепер мама моя сидить на пенсії. Загалом, мама змінилася в гіршу сторону, характер став важкий, вона постійно лізе зі своїми непотрібними порадами і повчаннями і не дає жити нам спокійно.

Доньці нашій тепер теж щодня розповідає, що та неправильно поводиться і занадто неправильно одягається, як на свій вік. Хоча я можу сказати, що мама помиляється, адже наша донька має смак і дуже елегантний полюбляє одяг.

Але найголовніша проблема в нашій родині полягає в тому, що мама чомусь вирішила перевиховати мого чоловіка. Значить, двадцять два роки зять, виходить, її влаштовував, вона говорила постійно, що мені пощастило з чоловіком, що він дуже добра людина, яку й не знайти в наш час, а що зараз сталося? Я, наприклад, не помітила змін у характері свого чоловіка, але може, став ще більш спокійним.

От саме зараз маму мою не влаштовує те, що зять заробляє мало грошей, а у свої вихідні дні їздить допомагати своїм батькам в їх будинку. А після роботи мій чоловік може пообідати і відразу лягти відпочивати.

Мамі це все зовсім не подобається, їй хочеться, щоб він по дому щось ще ввечері робив або з донькою розмовляв частіше, ніж зазвичай. Але мене все влаштовує в моїй власній сім’ї.

У нас вдома тепер кожен день якісь суцільні непорозуміння. Чоловік постійно мені докоряє мамою та просить вмовити її краще ставитися до нього, інакше він просто переїде жити до своїх рідних, поки мати не зміниться моя.

Ну що ж мені робити? Я ж з боку спостерігаю за її поведінкою і не впізнаю зараз свою рідну маму. Часом я дуже шкодую, що погодилася жити разом з нею. Але хто ж міг подумати, що вона стане такою?

А чоловік – це ж не її рідний син. Як їй пояснити, що він мовчати не буде, а вона чужа людина йому? Як я можу вплинути на власну маму, щоб вона не руйнувала мою сім’ю?

Джерело