Шлюб Олі та Ігоря спочатку був схожий на казку. Вони рідко сварилися, мали хороші стосунки. Потім сталося так, що Ігоря почали часто відправляти у відрядження.

Люди почали з усіх боків говорити, що дружина йому зраджує, але чоловік не вірив, адже сам не бачив підстав для підозри. Навіщо слухати сторонніх?

Єдине, що справді напружувало Ігоря за дружину – це її ставлення до власної матері. Ігор не розумів, чому Оля така до неї жо рстока. Вона могла наrрубити матері і зовсім не поважала. А Ігорю теща подобалася.

Юлія Іванівна була дуже мила, неkонфліктна жінка. Потім Оля заваrітніла. Якось теща сказала тихо, що Оля не заслуговує на такого чоловіка як Ігор.

Після цього він насторожився. Не стане рідна мати на порожньому місці намовляти на ваrітну дочку. Хлопець вирішив зробити тест на батьківство після народження дитини.

Тест показав, що хлопчик йому не рідний. Після цього відкриття Ігор одразу подав на розлучення. Пізніше він зустрів гарну жінку, і вони побралися.

У шлюбі з Василісою у них народилося двоє дітей. Ігор був дуже задоволений своїм сімейним життям. Якось, прогулюючись парком, він побачив жінку з валізами.

Вона затулила обличчя руками і гірко плакала. Підійшовши ближче, він упізнав у ній свою колишню тещу. Жінка розповіла йому про те, що сталося з його колишньою дружиною: -Оля після розлучення почала вести поганий спосіб життя і водити чоловіків у будинок, а сьогодні вона мене вигнала.

Жінка була дуже сумною. “Може непросто так нас звела цього дня доля?” – подумав чоловік. Він запросив жінку до себе.

Потім порадився із дружиною, коли дружина погодилася, він запросив колишню тещу жити з ними. Юлія Іванівна впала на коліна та розплакалася. Вона дуже добре прижилася в їхньому домі і стала для їхніх дітей третьою бабусею.