Прочитавши історію про те, що син не хоче спілкуватися, і хочу додати, що до синів дійде розуміння, всього того, що вони зробили по відношенню до своїх матерів тоді, коли самі стоятимуть біля тієї риси, через яку вже ніхто не повертається!

Всі згадають і подумки проситимуть у матері і в Бога прощення, ось у ці останні хвилини їхнього життя душа метатиметься! Але нічого не змінити.

Спостерігала таку історію — син не спілкувався з матір’ю понад 30 років. Жила одна всім казала, що він за кордоном, нібито до нього вона їздить часто (а сама їздила просто на море), що часто дзвонить та посилає їй гроші. Згодом цієї жінки не стало.

Кинулися шукати телефон, куди синові зателефонувати, номера не було в телефоні, а було написано «син» та номер її домашнього телефону. Виходить, вона сама собі дзвонила і розмовляла ніби з сином.

Ми знали, що вона присвятила своє життя, працювала, додому додаткову роботу брала. Він здобув шикарну освіту, знав багато мов.

Після того, як її не стало минуло близько року (все заповіла синові, дві квартири, машину, дачу та інше). Вона завжди казала, що вона має онука, і як вона його любить.

Приїхав син, бо захворів сильно його син. З дружиною розлучилися, вона залишила йому сина. Ось коли ми дізналися, що він із матір’ю не спілкувався майже 30 років.

Ми були шоковані, що мати 30 років мовчала, нікому ніколи нічого й натяком не сказала! Навпаки, пишалася, що в неї такий син дбайливий, допомагає, її любить!

Скільки треба було мати материнської любові, щоб нікому нічого не розповісти, не поділитися таким болем. Неприємно було спілкуватися з її сином, і ми не стали говорити, де спочиває його мати.

Нехай він тепер мучиться в здогадах і в церкві у Бога прощення вимовляє за все життя. Ось Бог завжди карає тих, хто не шанує свою матір через дітей, щоб було боляче.

Недарма син у нього захворів. Ось тоді він згадав про свою матір і приїхав, але вже пізно. Бережіть і цінуйте своїх матерів, поки вони живі.

Зумійте знайти в собі сили нехай не вибачитися у матері, поки вона жива, а ось просто приїхати і як у дитинстві доторкнутися своєю щокою до її руки і мама все зрозуміє і пробачить. Робіть все своєчасно.

Матусь не вибирають, вони нам надіслані. Ви скажете, ми вчинили жорстоко з її сином? Ні, ми вчинили справедливо. Ми самі матері.

КІНЕЦЬ.