Незважаючи на категоричну незгоду мами, я все ж таки зважилася на розлучення – і потрапила до її “чорного списку”.

На недавній ювілей вона запросила мого колишнього чоловіка та його родину, але прямо сказала, щоб я не була присутня, особливо в компанії мого нинішнього партнера Семена.

Мої стосунки з колишнім чоловіком Андрієм багато в чому були організовані нашими матерями, які були давніми подругами та покладали великі надії на наш союз.

Незважаючи на перші жести прихильності з боку Андрія, після весілля його поведінка різко змінилася, що призвело до нестачі уваги та турботи стосовно мене.

Наші матері, не звертаючи уваги на наші подружні розбіжності, з нетерпінням чекали на онуків, не помічаючи мого зростаючого усвідомлення того, що цей шлюб був помилкою.

Мої почуття до Андрія так і не стали глибшими, і через рік після нашого шлюбу я виявила, що закохалася в колегу Семена, який відповів мені взаємністю. Мій зв’язок з Семеном був незаперечним, що спонукало мене подати на розлучення.

Мати відреагувала на моє рішення так: саме її дружба з подругою була для неї пріоритетом, а не моє щастя, що призвело до напружених стосунків між нами.

Зараз, живучи з Семеном і плануючи наше спільне майбутнє, я перебуваю у відчуженні від мами, яка продовжує підтримувати близькі стосунки з Андрієм та його батьками.

Ця ситуація змусила мене засумніватися в нормальності такої динаміки та розмірковувати про мої подальші кроки щодо налагодження напружених стосунків з матір’ю та побудови життя з Семеном. Але чи можливо поєднувати обидва ці бажання?

КІНЕЦЬ.