Після того, як не стало мого чоловіка, наша єдина донька мене дуже неприємно здивувала, вона заявила мені, що не хоче жити разом зі мною, тому я маю розміняти нашу квартиру.

Говорити їй легко, але як розміняти двокімнатну квартиру на дві однокімнатні без доплати? А грошей немає ні у мене, ні у неї.

Юля наполягає, щоб я це зробила, а я не витримала, і сказала їй, нехай з’їжджає і знімає собі квартиру, якщо їй щось не подобається. Через це донька на мене дуже образилася.

Починалася моя історія чудово і ніхто не міг подумати, що все обернеться так. Ми з чоловіком були у шлюбі багато років, але з дітьми не виходило.

І коли я вже перестала сподіватися, щастя нарешті нам посміхнулося, мені тоді було 38. На світ з’явилася наша донечка Юля. Ми були дуже щасливі. Я все для неї робила. Намагалася, щоб у неї було все найкраще.

Юля росла чемною дівчинкою, добре вчилася в школі, була лагідною і привітною, а потім її наче підмінили. Настав час і дочка почала віддалятися від нас. На нашу адресу постійно летіли лайки та закиди. Юля прямо нам казала, що соромиться нас – і через вік, і тому, що ми не мали вищої освіти.

Я працювала санітаркою, причому у дві зміни. Чоловік був таксистом. Але при цьому Юля нічого не потребувала. Ми їй давали все – і різноманітні гуртки, і спортивні секції, і купували дорогий модний одяг. Тому ми не могли збагнути, що стало причиною таких різких змін у поведінці доньки.

Коли мій чоловік раптово захворів і зляг, дочка не хотіла його доглядати, казала, що це мій клопіт. Їй було байдуже. А коли чоловіка не стало, в мене зовсім опустилися руки – це була серйозна втрата для мене.

Після дочка почала вимагати, щоб я розміняла квартиру. Мовляв, їй зі мною жити не хочеться. Але вона не сказала, де взяти гроші на доплату для розміну. Я взагалі не уявляю, як жити далі.

Якщо дочка не піде на компроміс, то хай винаймає житло. Мені здається, що ми їй дали все, що могли. Зараз їй 23, настав час починати жити самостійно. Можна знайти роботу та почати збирати на квартиру.

Я ж маю право жити у своїй квартирі. Вона оформлена на мене. Так, коли мене не стане, може, дочка захоче вступити в права успадкування. Але зараз я відстоюватиму права, хоча мені і страшно зіпсувати свої стосунки з єдиною дитиною.

А яка ваша думка?

Чи правильно я роблю, що відстоюю своє житло?

Чи треба таки подумати про розмін?

Джерело