Мій вчинок став причиною чуток і пліток серед сусідів. Вони переконані, що я керуюся якоюсь вигаданою вигодою. Але мене це зовсім не хвилює. Я точно знаю, що чиню правильно.

Мого чоловіка не стало три роки тому, коли нашому молодшому синові було всього лише рік. Після цієї трагедії до нас переїхала моя мама, і ми почали жити вчотирьох: я, мама, наш п’ятирічний старший син і чотирирічна донька.

Однак у житті бувають ситуації, які неможливо контролювати. Мама тяжко захворіла. Її хвороба прогресувала не з дня в день, а з години в годину. Три місяці тому її не стало.

Пишучи ці рядки, я плачу, бо постійно відчуваю її відсутність. Мені дуже не вистачає мами. Але зараз я хочу розповісти про інше.

Зі школи в мене був найкращий друг – Вова. Ми були нерозлучні, але його життя склалося не найкращим чином. До своїх 18 років він мав сумний досвід вживання заборонених речовин.

Гроші на ці залежності він брав у своєї мами, Аніти Сергіївни, яка виховувала його одна і не могла впоратися з ситуацією. Кілька років тому я дізналася, що Аніта Сергіївна потрапила до будинку для літніх людей.

Виявилося, що Вова хитрощами відібрав у неї будинок, залишив її на вулиці, а сам продав житло і витратив гроші на чергову дозу, яка стала для нього останньою.

Я знала Аніту Сергіївну з дитинства. Вона була близькою подругою моєї мами. Раз на тиждень або два ми з дітьми брали гостинці та ходили провідати її. Після того, як мами не стало, я почала відвідувати Аніту Сергіївну частіше. Вона нагадувала мені маму, і поряд із нею я відчувала себе спокійніше.

Одного дня я вирішила забрати її до себе додому. Діти тільки раділи.

– У нас буде бабуся! – зраділа донька, коли я повідомила їм про своє рішення.

Коли я розповіла Аніті Сергіївні, що вона переїде до нас, вона розплакалася від щастя, так, що нам довелося її заспокоювати. Тепер ми знову живемо вчотирьох.

І знаєте, що мене найбільше дивує? Жінці за 60, але в неї стільки енергії, що вона встає о шостій ранку, пече млинці для всіх, цілий день займається хатніми справами, прибирає, навчає дітей і просто не зупиняється.

Якби я її не стримувала, то вона взагалі залишила б мені лише роботу, а всі домашні клопоти взяла б на себе.

Моя совість спокійна, і я переконана, що вчинила правильно.

КІНЕЦЬ.