Мені не підійшло чудове пальто на атласній підкладці, перлово-сіре, із сріблястими ґудзиками. Завелике. А іншого розміру нема. Але продавець енергійний. І негайно пропонує інше. Заміну.

Ось яскраво-червоне пончо із капюшоном. Інквізиторського виду. Пончо – це майже пальто? Ні? Тоді є трикотажний жилет, оброблений дивним штучним хутром. Чудовий жилет. Або кеди. Бажаєте кеди? Нове надходження, чудові кеди на чудовій гумовій підошві.

Може, це добрі речі. Чудові. Але це не зовсім те. Перлинне елегантне пальто на атласній підкладці почало здаватися чудовим. І сум від неможливості купити пальто посилився. А запропоновані на заміну речі стали виглядати огидними та смішними.

Так і життя нам пропонує заміну того, що ми не отримали. Замість людини, яка так подобалася, пропонують інших людей. Вони, може, добрі. Чудові. Але порівняння з тим, кого ми не отримали, робить цих людей відразливими.

Або роботу мрії ми не отримали. Не вдалося! І відразу починають приходити варіанти на кшталт інквізиторського пончо чи гумових кед. Вони ще більше посилюють смуток. І здаються смішними та гидкими.

Зазвичай три заміни швидко пропонує життя. По низхідній, все гірше і комічніше…

Тут вихід один – вихід із магазину. Треба на якийсь час відпустити ситуацію і не намагатися відразу знайти заміну. Так і до кед можна дійти! Потрібно вийти та почекати. Перебити враження від бажаного димчасто-перлинного пальта. Упокоритися з його втратою. А потім треба знову розпочати пошук того, що нам потрібне. Після паузи.

Не хапати все підряд, не перебирати, не сердитись, і тим більше не брати непотрібне, просто від образи.

А потім можна ще й виявити, що бажане пальто – так собі. Маса дефектів; це підробка. І навіть добре, що воно нам не дісталося. Тому що після паузи ви знайдете краще. Те що треба!

Так часто буває. Просто треба вийти із магазину, почекати. А потім знайдеться щось краще…

КІНЕЦЬ.