Мою рідну маму я бачив тільки на фотографіях. Її не стало під час nологів, а після цього всі родичі по її лінії відреклися від мене, так що мене виховував батько один, він присвятив все життя мені, і дуже старався, щоб я ніколи не відчув навіть, що моя сім’я неспроможна. За все це я йому дуже вдячний. Тато був найкращою людиною в моєму житті, ніколи ще я не бачив, щоб батько так старався заради своєї дитини.

От тільки без жіночої руки в будинку було ніяк, так що через пару років після смерті моєї мами, тато знову одружився, на цей раз на одній зі своїх колег. Він одружився більше заради того, щоб вона була моєю мамою, а не його дружиною, і, хоча ми з нею стали хорошими друзями, від мого батька вона не отримувала ні крапельки любові або уваги. Вона просто не змогла до цього звикнути і подала на роз лучення. Ось тільки невдачі на цьому не закінчилися, слідом за мамою, на той світ пішов і мій батько, через хворобу легенів; батько kурив дуже часто, і навіть моя присутність його не зупиняла.

Я відразу ж потрапив в дитбудиноk, і вже готувався до того, що до повноліття я побуду там, але ні: мене усиновили. Як же я зрадів, коли побачив, що моєю мамою стала та сама друга дружина мого батька. Я до сих пір намагаюся наповнити її життя новими фарбами, щоб вона навіть на секунду не відчула брак уваги. Не будь мами, я навіть не уявляю, що б зі мною сталося.

КІНЕЦЬ.