Після слів сина я з кухні пішла у ванну кімнату. Довго не могла заспокоїтись. Сльози так і котились з очей. Але найгірше те, що він говорив словами Інни, своєї дружини. Вона цю “кашу варить”, тільки вона. Мій син би до такого не додумався

Після слів сина я з кухні пішла у ванну кімнату. Довго не могла заспокоїтись. Сльози так і котились з очей. Але найгірше те, що він говорив словами Інни, своєї дружини. Вона цю “кашу варить”, тільки вона. Мій син би до такого не додумався.
Я живу на два поверхи нижче від сина з невісткою, тому часто навідуюсь, щоб бути корисною.
Я вже давно на пенсії і мені в радість щось приготувати їсти чи зробити уроки з онуками.
Таким чином я задіяна і моя голова “розвивається”. Недавно ми з меншим онуком вірш з зарубіжної літератури вчили. Так я швидше за Олексійка його запам’ятала.
В себе дома мені скучно, ось я і ходжу часто до дітей.
Свою квартиру на ключ, і на два поверхи вище. Я в квартиру сина навіть тапочки свої старі принесла, щоб почуватись як вдома.
Але невістці ця ситуація починає все більше і більше не подобатись.
Але чим я їм заважаю? Тим, що їсти приготую, чи не раз і готове зі своєї квартири несу? Чи тим, що з онуками час проводжу?
Дивує мене Інна, але син теж “добрий”.
Сьогодні я до них ще не йшла і не знаю чи піду. Треба мені від вчорашньої ситуації відійти.
Річ в тім, що в мене була в заморозці риба, хек три штучки. Я вирішила дітям на сніданок приготувати. В мене нема мікрохвильовки, в якій можна розморозити швидко продукти.
Ось я і пішла з тою рибою до дітей на 7-й поверх.
Розморозила і вирішила вже в них і посмажити.
На кухні невістки, я як в себе дома, тому з цим проблем немає.
Невістка з сином були в своїй кімнаті, в них там і спальня і офіс, бо працюють вони з дому.
Я ж взялась приготувати їм сніданок. Інна не була проти і сказала, що тільки кави вони випили зранку і все.
Ну звісно, що та риба на пательні почала шкварчати і бризьткати олією.
Ну а як інакше її посмажити?
– Мамо, ти можеш якось інакше це робити? Ти ж розумієш, що вся кухня після твого приготування буде в жирі? Ти ж не в себе в квартирі, де чистотою і не пахне, – додав син, а мене аж перетрусило.
Я нічого не відповіла, тільки очі опустила.
То замість дякую я отримала ось таке…
Син повернувся в кімнату, а я зайшла у ванну кімнату, щоб обмити обличчя, яке залилося слізьми.
Просто мені образливо, бо це, мабуть, невістка його заставила до мене підійти і це сказати. Інни це рук справа.
Але чому Іван її послухав і прийшов мені це говорити?
Невже він не розуміє, що мені це неприємно чути?
Я таки з горем пополам ту рибу посмажила і погукала дітей до столу.
Я зазвичай також з ними їсти сідаю за один стіл, аое в цей раз поклала на серветку два куски риби і пішла до себе.
Я не знаю, чи йти мені до них…
Поки ще не була і не дзвонила. І син з невісткою мовчать.
А як ви вважаєте, чи мав син право ось так мені тикати носом в цей жир?
Як мені бути? Як бути для рідних дітей доброю?