– Ти на мої гроші не розраховуй, треба було швидше думати про своє майбутнє, – заявила мені сестра.

Я від неї такого не очікувала, була впевнена, що вона протягне мені руку допомоги, адже ми – рідні сестри і у мене зараз важкий період.

Мені 47 років, нещодавно я розлучилася з чоловіком. І склалося так, що мені просто нема куди йти.

У мого чоловіка виявився роман з іншою жінкою і він практично виставив мене з нашого дому.

Ольга моя давно за кордоном на заробітках, а її будинок пустує зачинений, тож я і звернулася до неї, думала, вона дозволить мені в ньому пожити, але сестра мене дуже здивувала і відмовила.

Не думала я ніколи, що вона у мене така меркантильна, адже я в свій час їй дуже допомагала.

Мені пощастило вдало вийти заміж, у мого чоловіка був власний бізнес, і гроші в нашій родині завжди були, тому я навіть ніколи не працювала.

Ольга жила значно бідніше, от я їй і допомагала, але так, щоб мій чоловік не знав, бо він був проти такого.

Сестрі важко було, вона розлучилася з чоловіком, сама доньку виховувала. Жила в селі, заробляла мало. Тому я постійно як тільки мала можливість – допомагала Ользі.

Потім, коли племінниця виросла і заміж вийшла, сестра вирішила їхати в Італію на заробітки. Донька живе окремо, Ольга їй квартиру купила.

А свій будинок вона розбудувала, зробила гарний ремонт і зачинила на ключ.

Я донедавна жила дуже добре, і наївно думала, що так буде завжди. Хто ж знав, що мій багатий чоловік знайде собі молодшу від себе на 20 років жінку, і вирішить зі мною розлучитися?

Оскільки він привів свою нову пасію в наш дім, то мені показали на двері.

Мій чоловік все майно оформив так хитро, що мені не дісталося нічого.

Наша єдина донька прийняла сторону батька, чоловік купив їй квартиру в новобудові, і вона “зрозуміла” батька.

А мені щиро порадила:

– Мамо, змирися, кожен має право жити як хоче. У батька одне життя, він хоче прожити його з коханою людиною. Так буває, що любов проходить.

Мені прикро, бо донька проміняла мене на подарунок від батька – купив квартиру, і вона вже на його стороні. Доньку навіть не хвилює, де я житиму.

Відколи сестра моя в Італію поїхала, її будинок стоїть просто зачинений, от я і подумала, що якийсь час можу там пожити. Зателефонувала я до Ольги в Італію, а вона мені відмовила!

Каже, що збиралася туди квартирантів заселити, щоб якусь зайву копійчину мати. А мені порадила самій йти працювати:

– Давно тобі, сестричко, пора роботу шукати. Хочеш, приїжджай до мене в Італію, я тобі тут щось знайду.

На заробітки їхати я не готова, я вдома ніколи не прибирала, бо у мене працівниця для цього була. І доглядати за літніми людьми я не вмію. Так що, що я робитиму в Італії? Це для мене точно не вихід!

Тут роботу мені теж важко знайти, бо я завжди була домогосподаркою.

Кажу сестрі, щоб гроші мені позичила хоч на перший час, поки я буду судитися з чоловіком, бо я ще сподіваюся хоч щось собі відсудити, та Ольга мені і в цьому відмовила.

Сказала, що максимум дасть мені 100 євро на автобус в Італію. А тут я вже сама стану заробляти.

Добре їй говорити, а мені навіть важко таке уявити.

Ольга виявилася дуже невдячною, вона вже забула, скільки добра я їй зробила, коли мала можливість допомагати.

Джерело