Син розлучився і не маю більше сина, він сам так вирішив. Натомість є онука та відмінні стосунки з колишньою невісткою. За сина прикро, але він зробив свій вибір. Чоловік зі мною розлучився, коли синові стукнуло вісімнадцять років. Сказав, що тепер нам нічого не винен і може жити для себе. Для мене це було шоком, бо передумов для такої поведінки я не бачила.

Не скажу, що жили чудово, але й поганим наше життя назвати не можна було. Як син поставився до вчинку батька, я не знаю. Сам він зі мною про це говорити не хотів, а я в душу не лізла.

Сама в голові мала такий бардак. Все-таки двадцять років сімейного життя за плечима, а тут раптове розлучення. Добре хоч при житлі залишилася, воно було моїм ще до весілля.

А ось машину чоловік забрав. За настроєм сина я бачила, що його поведінка батька ображала, бо, розлучившись зі мною, чоловік і син перестав спілкуватися. Начебто просто нас викреслив зі свого життя.

Я чомусь тоді подумала, що цей гіркий урок може піти на користь синові. Принаймні зі своєю дитиною він так не вчинить. Я помилилася.

Коли син вирішив одружитися, я пустила їх жити у квартиру своєї мами, яка у сусідньому будинку. Нічого не переоформляла, за документами моя квартира. Але одразу зазначила, що вони можуть там хоч усе життя жити не шкода.

Начебто син із дружиною жили нормально, дочку народили, у відпустки їздили, все добре було, а на шостому році шлюбу раптом прийшов до мене син і заявив, що вони розлучаються.

Нічого не став пояснювати, просто поставив перед фактом. Але просто так такі речі не трапляються, я кинулася до невістки, яка теж була не менш приголомшеною.

За її словами, чоловік їй заявив, що втомився від сімейного життя, зрозумів, що поквапився, тепер хоче надолужити втрачене. Приблизно це казав його батько, але той, якщо порівнювати, вчинив шляхетно – дав закінчити синові школу.

Внучка навіть до школи ще не пішла, коли її тато награвся в сім’ю і вирішив, що з нього вистачить. Та й невістку було шкода до сліз.

Їй зараз нікуди було йти, тому що три роки тому в неї помер батько, вони з сестрою поділили убогу спадщину і ці гроші невістка вклала в покупку автомобіля, на якому їздить чоловік.

Невістка сказала, що син дав їй місяць, щоб з’їхати, а вона попросила, щоб онука поки що пожила в мене, адже однієї зарплати невістки не вистачить на оренду квартири та проживання.

Ну, тут син поспішив. Мабуть, уже почув себе господарем квартири, почав розпоряджатися. Я цього не допустила. Сказала невістці, щоб зібрала речі сина на порозі, він сам із квартири з’їжджає.

Скандал мені синок влаштував ще той. Кричав, що я не повинна лізти в його сімейне життя, але я й не лізу. Про розлучення я йому не сказала ні слова, а ось квартира, вибач, любий друже, моя.

Син пообіцяв, що я ще згадаю свій вчинок і перестав показуватись у мене чи в колишньої дружини. Навіть із дочкою не бачиться.

Зате я з онукою бачуся часто, як і з колишньою невісткою. Вона зараз збирає на свою квартиру, хоча я пропонувала їй не мучитися і жити в моїй.

– Я хочу своє житло. Цю квартиру, якщо хочете, подаруйте онучці.

Я її рішення поважаю. У нас із нею взагалі добрі стосунки. Я їй допомагаю, вона мені, коли я лежала в лікарні, вона їздила і возила мені їжу щодня, а після виписки приїжджала двічі на день уколи робити.

Син за три роки не з’явився жодного разу. Навіть не знаю, як він живе. Напевно, досі відпочиває від сім’ї, і від мене, зокрема.

КІНЕЦЬ.