Після розлучення чоловік багато працював і зміг купити собі квартиру. Він вирішив повернутися в наше містечко, де живе його донька, батьки і де залишилися друзі. По приїзду він вийшов із нами на зв’язок. Став наполягати на тому, щоб побачитись із донькою, сказав, що хоче записати житло на неї. Але зараз він передумав і заявив, що це через мене

Зараз нашій доньці 15 років. Вона сама вже може все проаналізувати і прийняти рішення – спілкуватися чи не спілкуватися їй з батьком. Дочка не дуже охоче йде на зустрічі з татом, вона мені так прямо заявила, що він їй став наче чужа людина, а чужим вона відкриватися не хоче.

– Марино, це все через тебе, – заявив мені колишній чоловік. Він звинувачує мене, що дочка з ним не спілкується через мій вплив, а насправді лише він сам в усьому винен. Просто не всі можуть визнати свої помилки.

Розлучилися ми з ним 4 роки тому. Розійшлися ми доволі мирно, якщо можна так сказати. Це було взаємне рішення. Ніхто нікому не зраджував, не знаходив собі інших. Просто ми зрозуміли, що розлюбили і спільного у нас нічого не залишилося. Залишилась лише звичка, більше нічого.

Я навіть відчула якесь полегшення. Більше не треба було прикидатися. Можна жити як хочу я, а не так, як це бачив чоловік.

І якщо я легко пережила розлучення, то нашій дочці, яка любила батька, було важко. До того ж, відразу після розлучення чоловік переїхав в іншу область, де йому запропонували кращу роботу.

Донька дуже переживала. Але з часом і вона звикла, що батька більше немає в нашому житті. Не бачилися ми кілька років. Спілкувалися іноді телефоном, переписувалися. На свята він надсилав їй гроші, щоб вона могла собі щось купити. Фізично ж не спілкувалися.

За цей час чоловік багато працював і зміг купити собі квартиру. Він вирішив повернутися в наше містечко, де живе його донька, батьки і де залишилися друзі. По приїзду він вийшов із нами на зв’язок. Став наполягати на тому, щоб побачитись із донькою.

Зараз нашій доньці 15 років. Вона сама вже може все проаналізувати і прийняти рішення – спілкуватися чи не спілкуватися їй з батьком. Дочка не дуже охоче йде на зустрічі з татом, вона мені так прямо заявила, що він їй став наче чужа людина, а чужим вона відкриватися не хоче.

Вона не дуже рветься бачитися з батьком. Перша не дзвонить. А якщо він оголошується, то спілкується з ним холодно.

Колишній вирішив, що я у всьому винна, налаштовую проти нього дитину. Нещодавно був у нас, приходив стосунки з’ясовувати. Заявив, що не розуміє, за що я йому палки в колеса вставляю.

Я йому пояснюю, що він сам винен – зник на 4 роки, от дитина від нього і відвикла. Замість того, щоб оцінити свою поведінку та вибачитися перед дитиною, простіше розповісти всім, яка я погана, дитину налаштувала проти нього.

– Я хотів квартиру свою на доньку переписати, але тепер подумаю, чи варто це робити. І все через тебе, Марино. Не сподівався, що ти така.

Дивлюся я на свого колишнього чоловіка, і просто не знаю, що йому відповісти на це. Він не розуміє, що я тут ні до чого, і що він сам винен.

Я не розумію, як далі нам з ним спілкуватися?

Джерело